Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- Гей, ви спите? Тут таке відбувається, - стурбовано закричав Пух, несучись хатою. Мурка відкрила очі, не розуміючи, що сталося. Лютий спокійно глянув на нервового Пуха. - Кажи вже, що там відбувається, - з байдужістю сказав Лютий. - Я ходив до старого екстрасенса Блеквуда. І дізнався таке... Ви не повірите! Ми бачимо наших богів не такими, якими вони є насправді. - Ну ми всі носимо маски і прикидаємося іноді. Згадай, як ти спеціально просишся вийти, щоб потім одразу зайти, сподіваючись, що тебе ще раз нагодують. Або як Мурка ходить колами, вдаючи божевільну... - Ні, чекай, Лютий. Я не про те. Господарі реально мають кардинально інший вигляд відносно того, як бачимо їх ми. Лютий, от опиши, як виглядає наша богиня-господиня? - Як як? Як завжди. Дивний одяг, щось не зрозуміле на лапах, ходить тільки на двох... - Стоп! Опиши її морду. - Вона схожа на Мурку... чи Мурка на неї? - Отож. Ми бачимо їх великими нами. А це не так! - Що ти таке кажеш? - Мурка здивовано подивилася на сина. - Я ходив до Блеквуда по справах. Ми розговорилася і він поділився деякою тонкою інформацією з потоків. Він сказав, що боги виглядають не так, як ми їх бачимо. Вони не мають шерсті, ось тому в них багато різного лахміття, щоб не мерзнути. І морда в них не морда. Вони - не коти! - Пух, ти дійсно в це віриш? - Лютий, уяви. Ми думали, що то боги. Що ми їх діти. А тепер... - він сумно зітхнув. - А ще Блеквуд сказав, що собаки бачать усіх собаками. - Та ну. Я хіба схожа на собаку? - посміхнулася Мурка. - А горобці - бачать всіх горобцями, - продовжував Пух. - Мурка, це щось спадкове. Ти народила божевільного сина. Або це шаманство йому знесло дах, - занепокоївся Лютий. - Лютий, ти тільки подумай! - Слухай, Пух. Пропоную тобі не лікувати сьогодні богиню-господиню, а відправитись на полювання. Дивись, тільки не сплутай мишу та свого дружбана Блеквуда, - Мурка та Лютий голосно зареготіли. - Це ж треба таке придумати! Пух образився і пішов на підвіконня. Він задумливо вдивлявся в знайому фігуру своєї господині. Як не намагався і не мружив очі, все одно бачив, як велика кішка, стоячи на двох задніх лапах, поливає квіти під вікном.
