Шляхи до серця

Розділ 50

Жінка розсміялась. Вона подивилася на науковицю, що сиділа навпроти.

— Ви хочете, щоб я повірила в це? Адріано, я можу знайти тут для вас хорошого психіатра, тільки попросіть.

Жінка поправила свої руді пасма й зітхнула.

— Я очікувала, що ти не повіриш мені, Єлизавето.

Терен кивнула.

— Тільки божевільний повірить у те, що ви пройшли п'ять реінкарнацій і проживаєте одні й ті самі події. Ще й звинувачуєте свого колегу, ба більше: друга у тому, що він маніяк.

— Мені потрібна допомога і зараз ти найкращий варіант. Ян Овсієнко не зміг...

Єлизавета помітно напружилась.

— Ян? Він тут до чого?

— В одній із реінкарнацій я звернулася по допомогу до нього, але нам не вдалося всіх врятувати. Єлизавето, я не прошу тебе повністю вірити мені. Але мені потрібна твоя допомога.

Єлизавета взяла до рук чашку кави і зробила ковток. Перед нею сиділа Адріана Лихо — найвідоміша біомедична інженерка України, директорка компанії «Білостеп», яка співпрацює з найкращими клініками країни. І ця жінка розповідає їй про те, що її заступник і друг — Мирослав Коваленко — убивця, а сама вона вже вшосте намагається попередити смерті дев'яти людей. Хто б міг подумати, що саме їй потрібна кваліфікована допомога лікаря.

— Усе ще пропоную психіатра, — відповіла Терен.

Лихо зітхнула. Зрештою, вона вже стикалась із цим, коли просила про допомогу Овсієнка у своїй третій реінкарнації. Але зараз вона набагато більше знає про Єлизавету Терен: жінку, що майстерно помстилася цілій злочинній організації. Її розум та божевільна сміливість — те, чого Адріані не вистачало в усі минулі реінкарнації.

— Дозвольте мені приєднатися, — до столика підійшов молодий чоловік із коротким каштановим волоссям, і сів на диванчик поряд із Лихо.

— Романе, Вам не обов'язково тут бути, — заметушилась жінка, але чоловік лиш усміхнувся.

— Думаю, я маю більш вагомі аргументи, ніж ти, Адріано.

Роман подивився на Єлизавету. Жінка огледіла його, не помітивши нічого незвичайного. Вона підняла погляд до його на диво яскравих зелених очей.

— То ви... Роман? — спитала Терен.

— У тебе гарний слух. Так, я Роман. Або Бог Життя, якщо бути точним.