Легше, тихше...

2 2 0
                                    

Тільки старі криві дерева
вміли робити все як треба.
Хто їх питав?

- Ліжко! Стіл! Ніж! В спину йому!

🗝️🗝️🗝️

- Мon amour [Моє кохання], я знайшов газети. Глянь, вони доволі старі. - Техьон здмухнув сантиметровий пил зі шпальти, чоловік підходить ближче. - Здається, тут наш будинок, чи не так?

Чонгук уважно роздивляється пожовклі сторінки та задумливо хитає головою.

Вони переїхали у цей готичний маєток понад місяць тому після того, як близький друг підпалив їхній будинок. Більше вони не бачились з ним. Розлючений Техьон був рішуче налаштований знайти дім, до якого навіть самі нечисті боялися б підійти. На зображенні чітко виднівся їх маєток, сама газета була написала англійською мовою, він недосконало володів нею, то ж з тексту витягував лише кілька ключових слів: «маєток», «привид», «мертве подружжя» та «копія». Це звучало як казочка про привидів, яку мати читала йому багато років тому. Чонгук заглянув через плече Техьона, намагаючись розібрати текст.

- Про що там йдеться? - запитав він.

- Як я зрозумів: про страшного привида "копію", який у цьому маєтку ще сім років тому вбив якесь подружжя. Чи не в кожному такому старому будинку повинна бути подібна газета? Не дивно, що у нашому знайшлась.

Чонгук непомітно нервово видихнув та заплющив очі.

- Казки, які привиди? - Не приховував іронії він.

Звісно, казки та жахастики, придумані мрійливими людьми. Тому було прийнято рішення знайдену газету спалити в коминці, нíчого подібній чухні робити у їхньому домі.

🗝️🗝️🗝️

Haunted by Screams - Myuu

Прохолодним осіннім днем Чонгук Шаффер загрібав на моріжку опале листя. Барвисті дерева позбувалися своєї різнобарвної краси, встелюючи землю навколо. Затягнуте темними хмарами небо натякало на дощ, що незабаром окропить суху землю. Навпроти дому був невеличкий парк, тому нерідко можна було зустріти перехожих. Саме в момент, коли він повернувся до парку, його очі зачепили стан наляканої дівчини. Вона судомно переміщувала погляд з його обличчя на фундамент будинку за спиною Чонгука. У невеличких віконечках з ґратами виднілася чорна маківка з викапаним обличчям як у господаря, лишень очі вирізнялись, у нього вони були білі, без зіниць. Пазли в її голові склалися, і вона з жахливим дзвінким криком кинулась дорогою, якою пришла.

ГотикаWhere stories live. Discover now