Ніч у Закинутій Психлікарні

Розділ 1

У невеликому містечку, що загубилося серед диких лісів, стояла стара психлікарня, покрита таємницями і забутими історіями. Лікарня закрилася десятиліття тому після низки жахливих подій, і з тих пір стала об'єктом жаху для місцевих мешканців. Легенди розповідали про пацієнтів, які не лише втратили розум, а й зазнали жахливих експериментів, які змусили їхніх духів залишитися у стінах закладу.

Друзі вирішили провести ніч у цій лікарні, шукаючи враження і адреналін. Вони принесли ліхтарі, камери та сміливість, хоча кожен з них відчував тремтіння в колінах, коли підходили до темного входу. Лікарня, з її тріскучими дверима та затуманеними вікнами, виглядала, як ворота в інший світ.

Як тільки вони зайшли всередину, їх обволікла атмосфера відчаю та страху. Стіні лікарні зберігали відлуння криків, які були чутні лише в їхніх думках. Кожен крок лунав, наче зловісний подих, і вогники ліхтарів танцювали по стінах, малюючи жахливі тіні.

Вони вирушили вглиб, оглядаючи покинуті палати. Тут і там лежали старі медичні інструменти, розкидані аркуші паперу з назвами препаратів і іменами пацієнтів, чий стан відображався в страшних записах. З часом вони дійшли до старого операційного залу, де все виглядало так, ніби жахливі експерименти все ще відбуваються. На столі лежали інструменти, покриті іржею, і запах розпаду заполонив їхні носи.

Раптом один з них, найсміливіший у групі, натиснув на старий апарат, і в приміщенні пролунали тривожні звуки. Світло ліхтаря раптом загасло, і всі залишилися в темряві. Друзі панікували, намагаючись знайти один одного, але замість цього вони почули шепіт — неясні голоси, які звали їх по імені. "Це всього лише вітри", — намагався заспокоїти їх один із хлопців, але голоси ставали все ближчими.

Коли ліхтарі знову спалахнули, друзі помітили, що один з них зник. Вони почали його шукати, але замість цього натрапили на щось жахливе. У коридорі вони побачили людиноподібну тінь, що стояла на розі. Вона не рухалася, але здавалося, що її погляд пронизує їх до самих кісток. Вони спробували піти, але раптово знову пролунав той самий шепіт, від якого у них затремтіло серце.

Повертаючись назад, вони натрапили на стару палату, де була зламана куля. Стіни були покриті написами, написаними кров’ю. Друзі намагалися втекти, але коридори здавалися безкінечними, і в кожному кутку їх переслідували жахливі образи — колишні пацієнти, що волали про допомогу. Вони зрозуміли, що потрапили в пастку.