Малкольми обговорюють свої світи:
**Альтернативний Малкольм:** "Розкажи мені, як виглядає твій світ? У моєму час уже давно став ворогом. Стабільність — лише ілюзія."
**Малкольм:** "Мій теж далеко не ідеальний, але я не відчував такого хаосу, як тут. Ти вмієш з цим жити?"
**Альтернативний Малкольм:** "Я не живу. Я лише намагаюся вижити."
Ці розмови розкривають, як відмінності в обставинах сформували їхні особистості. Альтернативний Малкольм, попри свою холодність, демонструє інтелект і відчайдушне бажання знайти рішення.
---
#### **2. Несподіваний провал експерименту**
Вони починають працювати над пристроєм, щоб стабілізувати тимчасову аномалію, яку створив перехід головного Малкольма.
**Альтернативний Малкольм:** "Це може допомогти нам обом. Але якщо не спрацює — твій світ може опинитися в небезпеці так само, як і мій."
**Малкольм:** "Я готовий ризикнути. У мене немає іншого вибору."
Під час синхронізації пристроїв система починає збій. Гострий, металевий звук заповнює лабораторію, а повітря навколо них вібрує.
**Альтернативний Малкольм:** "Що ти зробив?! Ми втратили контроль!"
---
#### **3. Різке перенесення**
Усе навколо починає зникати у вирі світла і темряви. Головний Малкольм намагається втриматися за стіл, але відчуває, як його тіло ніби розпадається на частини й знову збирається.
**Малкольм:** "Це не має статися знову!"
Він бачить, як альтернативний Малкольм тягнеться до нього, але все навколо вибухає білим світлом.
---
### **Перехід у нову реальність**
Малкольм прокидається у просторі, що здається знайомим і водночас чужим. Він лежить на траві, а небо над ним переливається химерними кольорами. Усе навколо спотворене, ніби час і простір змішані.
Він бачить тіні людей, які ніби блукають між митями, а звук годинника, який він носить на руці, починає стукати голосніше.
**Малкольм:** "Де я тепер? І як довго я зможу тут протриматися?"після цих слів герой зустрічає силует який мерехтів ніби екран старого телевізора
Малкольм підняв голову і побачив перед собою силует, який мерехтів, наче екран старого телевізора, де зображення постійно змінюється й розмитується. Здається, він був у пошуках відповіді на те, що сталося з ним.
**Малкольм:** *"Пане!"* — він крикнув, сподіваючись на якесь пояснення. Але силует не мав обличчя, лише темну постать, яка наче була розмитою в часі. Від нього йшло таке дивне відчуття, що він, здається, також здивований його появою.
**Невідомий:** *@#%$&!!!* — здивування і роздратування одночасно, але все звучало як набір випадкових звуків, не схожих на будь-яку людську мову.
Малкольм, зрозумівши, що жоден діалог тут не відбудеться, закрив очі. Його серце швидко билося, а відчуття нестерпного холоду огортало його, ніби простір розчинявся навколо. Наступної миті він відчув, як його тіло знову занурюється в темряву, і цей самий холод знову проникає в його шкіру.
