Тепло серця під час бурі

"Під тягарем правди"

Після прибуття до Англії Соломія та Кирило поселилися в готелі неподалік від місця проведення конференції. Малий не міг приховати захоплення: нове місто, величезні будівлі, незнайомі вулиці — все здавалося таким казковим. Соломія з теплом спостерігала за ним, радіючи, що хоча б на мить може відволікти його від болючих питань.

Перший день конференції був доволі насиченим, але Соломія домовилася з організаторами, щоб першу частину дня провести з Кирилом. Вони гуляли парком, заходили в музеї, де хлопчик із цікавістю розглядав експонати, і сміялися, смакуючи традиційний англійський чай з десертами.

В обід Соломія мусила повернутися до роботи, а Кирило залишився в готелі разом із групою супроводжуючих для дітей учасників конференції. Проте хлопчик майже весь час сидів біля вікна, дивлячись на дорогу, де сподівався побачити сестру.

Коли Соломія повернулася ввечері, він кинувся їй на шию. Вона обійняла його, почувши, як він тихо шепоче:

Кирило:Я думав, що ти не повернешся…

Соломія:Я ж обіцяла, що завжди буду поряд, — усміхнулася вона, притискаючи його до себе. — А зараз у нас є ще одна пригода.

Кирило:Яка? — очі Кирила засяяли.

Соломія:Ввечері місто світиться зовсім по-іншому. Підемо дивитися на лондонське око?

Увечері, гуляючи біля темного річкового узбережжя, освітленого ліхтарями і місячним сяйвом, вони зупинилися біля колеса огляду. З кабіни, що підіймалася вгору, відкривалася панорама всього міста. Кирило захоплено дивився на вогні, а Соломія намагалася зібратися з думками.

Соломія:Коли ми повернемося додому, я маю тобі щось дуже важливе сказати, — тихо промовила вона.

Кирило уважно подивився на неї.

Кирило: Це щось хороше? — запитав він, ніби відчуваючи, що насправді новини не принесуть йому радості.

Соломія:Це важливо, — відповіла Соломія, не змігши продовжити.

Зранку вони повернулися до конференції. Поки вона слухала виступи й обговорювала медичні питання з колегами, у голові весь час прокручувалася одна і та ж думка: як знайти слова, щоб розповісти йому правду? Їй здавалося, що вона ще не готова, що Кирило ще не готовий. Але кожен його довірливий погляд, кожне питання про батьків робили це все важчим.