Темрява серед нас

Епізод 1

Перший епізод: "Початок у темряві"

Город прокидався під звуки ранкового шуму: автівки гуділи, птахи кружляли над дахами, а вітер тихо шелестів листям. У невеликому районі, на перетині вузьких вулиць, жили п'ятеро підлітків — Коля, Софія, Настя, Юля і Богдана. Вони майже не знали одне одного, хоч і навчалися в одній школі.

Того ранку все почалося як завжди: діти зібрали свої рюкзаки і прямували до школи. Коля, який завжди трохи поспішав, біг, щоб встигнути до дзвінка. Софія, задумлива і сором’язлива, йшла поруч із Настею, яка завжди була гучною і впевненою в собі. Юля і Богдана, новенькі у школі, трималися трохи осторонь, поки всі разом не підійшли до перехрестя.

Вони стояли біля дороги, коли раптом з-за рогу на великій швидкості виринула вантажівка. Водій втратив контроль, машина різко змістилася на тротуар і зачепила трьох людей, що стояли неподалік. Ті навіть не встигли відреагувати...

Від шоку Коля застиг, Софія закрила очі руками, а Настя лише тихо прошепотіла:
— Це жахливо…

Поліція та швидка приїхали швидко, але було вже пізно: троє людей загинули на місці. Вулиця наповнилася криками і плачем.

Після цього випадку школа вирішила скасувати уроки на день. Діти, перелякані й розгублені, вирішили провести час разом, щоб відволіктися. Вони сіли на лавці у сквері неподалік і вперше почали спілкуватися по-справжньому.

— Якось дивно, — сказала Богдана, дивлячись у землю. — Ми майже не знайомі, а тепер сидимо тут, після такого…

— Мабуть, це знак, — відповіла Юля. — Ми могли опинитися на їхньому місці.

Коля, нервово стискаючи рюкзак, погодився:
— З цього дня я більше не бігатиму дорогою. Може, нам треба триматися разом?

Настя посміхнулася, хоч і невпевнено:
— Тоді давайте станемо друзями.

Софія кивнула, і всі погодилися. Вони ще не знали, що цей випадок — лише початок того, що змінить їхні життя назавжди...