Шляхи до серця

Розділ 60. Фінал

— То та легенда правдива? — уточнила Єлизавета, подивившись на Олену.

Дівчина кивнула.

— Так, і Раллі – живе тому підтвердження, — кіт на її руках занявчав, і Терен почесала його за вушком.

— Повірити не можу, що той страшний чоловік виявиться простим кошеням, — усміхнулася Єлизавета.

Олена засміялася.

— Не дозволяй цій милій мордочці себе обдурити, — Михайленко відпустила кота на підлогу й той перетворився на людину.

— Я не страшний, а дуже навіть привабливий, — чоловік подивився у своє відображення у вікні, поправляючи волосся.

Єлизавета налякано здригнулася, коли Роман перетворився на людину. Вона глянула на Адріану, що сиділа на лаві і дивилася на статую Богині Кохання. Те, що відбувалося, їй вже було достатньо звичним. Терен повернулася до Романа.

— Ви згадували, що всі, хто був втягнений у справу Мирослава, створені за прототипами Богів. Розкажіть, хто є хто?

— Чому ти так цікавишся цим? Ви на них не дуже схожі, — спитав Бог. — А зрештою, це і не секрет. Ти — це ось вона, — чоловік вказав на статую Богині Кохання. — Олена, очевидно, аватар Реальності. Лук'ян виглядає як Ремесло. Стельмах і менший Овсієнко — це Місяць і Сонце. Слідчий — це Відплата, а твоя дівчина — Війна. А Сейліна створена за подобою Природи.

— Тому ти обрав її... Вона виглядає як Богиня, яку ти кохав.

— Це не було першочерговою причиною. Боги не здатні закохуватися так як люди. Окрім неї, — Роман подивився на статую Богині Кохання. — Якщо питання закінчилися, то я спати.

Не дочекавшись відповіді, чоловік перетворився на кота й ліг на скамійку, яку через вікно гріло травневе сонце.

— Я вдячна вам обом за допомогу, — заговорила Адріана, яка до цього надавала перевагу зберігати мовчання. — Завдяки вам я можу сьогодні одружитися зі своєю коханою. У храмі стародавньої Богині Кохання.

Лихо усміхнулась і подивилася на Єлизавету.

— Це було недорого. Та й не могла ж я дозволити перетворити місце, побудоване на честь найдавнішою лесбійки, у православний храм.

Жінки засміялися.

— Я думаю, що нам варто йти. Не варто змушувати інших чекати, — Лихо подивилася на Терен.