Вибух вiд зiткнення.

Untitled Part 1

Здавалося, що мерехтіння в очах ось-ось і зведе його з глузду. Можливо, це була проблема вихідного дня, а, може, корінням проблеми був відомий діджей, що проклав свій шлях сюди аж з далекого Брюселю, але танцювальний майданчик задихався від такої кількості людей. Луї звільнився від обіймів натовпу та почав своє пересування до бару майже навпомацки.

Близнюки вже були там. Неонове освітлення так гарно грало на чорнявому волоссі Еріки, що хлопець не змів стриматись від мовчазного споглядання чорношкірої красуні. Дівчина підібрала довгі дреди догори, дозволяючи чоловікам сповільнювати свій погляд на крилах її виточеної шиї. Золота прикраса в африканському стилі тільки збільшувала асоціації Луї з хижаками безкраїх саван. Якщо вони не були б друзями, Томлінсон навряд чи вистояв проти її чарів. Певно хлопець завалився би на коліна, благаючи покохати його, або ж убити на тому самому місці.

Ернест сидів біля сестри, але, на відміну від дівчини, не приділяв нічному клубу будь-якої уваги. Його очі були зосереджені на трубці від кальяну, що він тримав у руці, рясно обвішаної прикрасами. Луї вистачило одного погляду в його скляні очі, щоб зрозуміти: кальян був щедро забитий марихуаною.

- Якого біса тут так людно? - закричав Луї, намагаючись бути голоснішим за натовп. Ернест лише повів плечима, демонструючи, що все звик до цього, а Еріка відповіла, що він ще не бачив клубів Амстердама під час гастролей Арміна ван Бюрена.

- Сподіваюсь, що ніколи і не побачу! - віджартувався хлопець. Музика останнього була йому зовсім не до вподоби.

Томлінсон постояв трохи біля близнюків, намагаючись витягти їх потанцювати. Але Ернест взагалі був якийсь пригальмований, а Еріка очевидно поклала око на якогось хлопця. Ось и сиділа тут, чекаючи від того якихось дій. Осушивши дві склянки підряд, Луї визнав перед самим собою, що результату з цими двома не буде.

- Я на вулицю, - надривався він в ухо Еріки, що сиділа ближче, - ви ж ще не кинули палити, я сподіваюсь? Ходімо зі мною!

Дівчина раптом випрямила спину, демонструючи королівську поставу. Вочевидь її прихильник був десь поруч.

- Усе з тобою зрозуміло, - пирснув Томлінсон, - підвалювай, коли знову станеш собою!

На вулиці начебто було спокійніше. Луї зійшов вниз сходами, радіючи, що є хвилинка, щоби перевести подих. Неподалік стояла компанія, з якою близнюки зависали час від часу. Одна дівчина з довгим білявим волоссям вже давно упала Луї в око.