Втеча

Розділ 4

*За вісім днів до втечі*

Мені все ж таки вдалось вмовити Лілі піти зі мною на вечірку. Ну гаразд, минулого разу було не зовсім весело: хтось підсипав наркотик до неї в пиво, через це вона робила такі речі, про які згадують і сьогодні. Добре, що зі мною тоді нічого не сталось і я змогла забрати її додому, хоч це було дуже тяжко. З того часу вона уникає вечірки.

Після навчання я з Лілі повернулись в свою кімнату в гуртожитку. Зайшовши, я відразу впала на ліжко.

- Що ти одягнеш? - запитала я, дивлячись, як Лілі почала переодягатись в звичайний одяг.
Дівчина відкрила шафу, дістала свої речі та подивилась на мене в дзеркалі.

- Можливо, ти також переодягнешся? - запитала вона мене, намагаючись уникнути мого запитання.

- Ні. Мені і так добре. Переодягнусь ввечері перед вечіркою. Ти не відповіла на моє запитання. - я сіла на ліжко і почала знімати з себе взуття. Яке полегшення! Хоч на високих підборах і гарно, але відчуття, коли ти нарешті знімеш їх не можна зрівняти з чимось іншим. Закинувши ці босоніжки під ліжко, я знову лягла на нього.

- Ще не знаю. Щось практичне і непомітне.

- Нудно.

- З мене минулого разу вистачило уваги. Дякую. Більше не потрібно. - вона сіла на ліжко, дістала свій телефон і щось шукала в ньому.

- Гаразд. Одягайся як забажаєш. Я, напевно, також одягну щось простіше. Нема бажання одягати сукню, - я подивилась на Лілі і та, посміхаючись, дивилась в свій телефон. - Ой, ну що знову?

- Ти бачила нові фото Лари Вілсон? - сміючись, запитала вона.

- Ні, а що там? - мені стало цікаво, тому я підхопилась і сіла поряд з подругою.

- Ти лише поглянь на це. - вона простягла мені телефон і показала фото.

- О Боже, - я не витримала і засміялась. - Ти поглянь на її губи. Потрібно сказати їй, щоб не робила такий вираз обличчя. Люди подумають, що вона куртизанка.

- Куртизанка? Ти де таких слів начиталась? - засміялась Лілі.

- Ой, а хіба це не правда?

- Не зовсім. Дівчина просто комунікабельна. Швидко друзів знаходить. - Лілі вже сама не витримала, і від своїх слів голосно засміялась.

- О, комунікабельна... Тоді це все змінює. - я також засміялась. І чому нам подобається обговорювати Лару?

Я віддала телефон Лілі і знову лягла на своє ліжко. Часу ще достатньо, тому ми можемо кудись сходити.

- Не бажаєш сходити кудись і перекусити?

- А раніше ти не могла запропонувати? Я вже переодяглась.

- Тоді я схожу в магазин і куплю чогось. Ти щось будеш?

- Давай просто замовимо піци. Тобі хочеться кудись йти? - запитала Лілі і також лягла на ліжко.

- Не сильно. - сказала я дивлячись на стелю.

Ми двоє лежали на ліжку, мовчали, дивились на стелю. Через декілька секунд я почула сміх Лілі.

- Ми як дві бабці з тобою зараз.

Я не витримала і засміялась.

- Гаразд, бабце, яку піцу замовляти?