Мистецтво бути собою

V

Щоденник Івони Рос

7 грудня

Мене знайшли швидко. Я навіть не підготувала план. Після вдалої втечі, я бродила по вулицям. Куди йти? Де шукати? Місто велике! Дорікала собі в тому, що дурна. Залишилась ночувати на вулиці, під дощем. Мене знайшли. Але лихоманка не дала цьому радіти.

- Ти погубила своїх дітей! Хіба ти матір! - крик тата змусив прийти до тями.
- Так, погана мати ! Але батьком ти був лише для Елізи! А Івона всього лише шукала батьківської любові!
- І материної!
- Я поверну їх повагу до себе....- вона говорила тихо, наче молилась, ковтаючи сльози.
Коли ж я дізнаюсь ту таємницю, чому Еліза забажала померти?

Щоденник Джека Харісона

7 грудня

Що вона зі мною робить? Нащо грається почуттями?
Мені було спокійно, поки вона не втікла. Цю добу майже не спав. Все шукав її. Від мене ще ніодин псих не тікав!
Елізу знайшли. Точніше вона сама повернулась. Здалась....
Я ніколи ще так не переживав. Що це? Хвороба? Психічний розлад? Вона ж пацієнтка....
Я не заспокоюсь, поки не знайду відповіді...

Щоденник Елізи Рос
7 грудня

Караю себе за необдумані вчинки. Я створюю лише проблеми! Я повина благати містера Харісона, щоб відпустив.
Цієї ночі я наче знову народилась і повинна йти. Ні, я хочу залишитись!
Чи піти?
Я піду до нього і дізнаюсь що сталось!

Пізніше
Мене до лікаря не пустили, там відвідувачка. І взагалі з кімнати не випускають. Ловлю недовірливі погляди санітарів.

Щоденник Джека Харісона

7 грудня

Постало велике питання. Що робити? Навідалась місіс Рос, бажає забрати дочку. Але я не можу її відпустити без перевірки здоров'я. Можливо, я себе переконую. Я не хочу її відпускати?. Але якщо відпущу то стане краще. Місіс Рос запропонувала гарну суму. Я позбудуся боргів.
А з іншої сторони, я сам твердив, що вона здорова.
- Я можу бути певен, що дівчина більше не кинеться з вікна?
- Я помилилась, та більше цього не повториться!
- Добре, я відпускаю її. Можете їй повідомити про це. Палата #8.
Коли дама вже взялась за ручку дверей, я наважився спитати:
- Що тоді сталось?
- Нерозділене кохання...
Це була брехня! Кохання не існує! Та я зробив вигляд, що повірив. Підписав документи про виписку. І все. Вона покинула ці стіни. І тепер я забуду цю маленьку історію.