Заходьте - всі подивились на двері з яких вийшли два високих та симпатичних хлопця... Я спіймала їх погляд, і трішки гамальнувато, та я відвернулася.
Не роби цього... Повір їм... Знову...
І що це було? Чому я чую цей голос? Що робити?
Я подивилася на Артура потім на Макса, двоє не зводили з мене очей, це заставило мене почервоніти. Я відчумала злі погляди однокласниць, коли вони приставлялись класу.
- Ви знайомі з Алісою? - класна кера подивилася на мене, а потім на хлопців
- Так, вона допомагала нам зі в'їздом в будинок
- Зрозуміло... Алісо, тоді покажеш новеньким школу?
- Га? Я? Ви впевнені?
- Так. Оскільки ви вже знайомі, це буде просто чудово.
- Гаразд...- я опустила голову і почала розглядати свої руки. Тепер я точно не змоду від них утекти.
- Чудово. Тоді, хто з вас підсяде до Аліси? - НІХТО!
- Так, це важке питання, нам обом дуже сподобалась Аліса... Можна нам разом сісти, мені і Арту? Для того щоб не побились - сподобалась? Та мене дівчата загризуть на перерві!
- Ем... Я для вас зроблю вийняток, та при умові що ви не будуте розмовляти. Гаразд?
- Звісно, ми тише миши)
- Гаразд сідайте за Алісою. Продовжуйте урок. До побачення.
Класна керівничка вийшла з класу. Всі зразу накинулисся на новеньких з запитаннями. Дівчата "У тебе є дівчина?" "Дай свій номер" "Ти далеко живеш?" і тд. А хлопці "Зіграєм в фудбол після уроків?" "Як живеться в Англії?" "Граєте у відеоігри?" і тд. Новеньки відповідали тільки на запитання хлопців, та їх перебила вчителька укр. мови.
- Це звісно ж чудово, що до вас перевили когось з за кордону. Та урок є урок. Всі на свої місця. - Олена Степанівна
Урок пройшов не зовсім тихо. Всі шепталися про новеньких, які вони класні.
На перерві я втекала подалі від класу. Хоча вони і намагалися зі мною поговорити, та їм не давали.
***
*Дзвінок*
Коли продзвенів останній, сьогоднішній дзвінок я бистро все вкінула в портфель і збиралась іти, як тут звідки не взялася, стоїть староста, загороджуючи вихід.
- Ти сьогодні прибираєш кабінет після уроків. Забула? - о ні, я й справді мала прибирати!
Ех. Я пішла до кабінету. Та розвернулася щоб попрощатися з Лільой і наткнулася на хлопців, ті дивилися на мене, Макс усміхнувся і поволік Артура у інший бік. Що це щено було? Гаразд, я швидко поприбираю кабінет і вернусь додому.
