Мені ти снишся кожну ніч,
В любові там купаємось.
Навколо нас мільйони свіч.
В баженства море опускаємось..
Тебе цілую кожну мить,
Та заглядаю щиро в вічі.
Не справжній сон мене п'янить,
В думки втягає таємничі.
Та я проснувся й все не так,
І ми з тобою лише друзі.
Я знову той дурний простак,
Що міцно вгруз у суму крузі.
А хочу раз навік заснуть,
І буть коханим хоч у сні,
В твоїх обіймах хочу буть,
Співать від радості пісні.
Та я проснувся й знову сам.
І ти мене не покохаєш.
Тебе віддам я небесам,
І ти останній раз вдихаєш.
Тебе нема і я без мук
Живу у снах і ними ж мрію,
А як проснусь кривавих рук
Собі ніяк вже не відмию.
***
Із душі крик лунає,
Він дзвоном стоїть у вухах.
Та для кого кричати немає
Зневіреність видно у рухах.
І ти стоїш на колінах
І з очей іскри летять.
Шукаю відраду у винах,
Думки в голові бурлять
Не можемо бути разом:
Доля в нас не така.
І в рідній людині відразу
Ти нехотя шука.
Бажаєш померти, забути,
Поринути в дивний світ.
Та волю тобі не здобути:
Любитимеш до кінця літ.
***
Ти й уявити не зможеш,
Що я з тобою відчув.
Забув про світіння вороже,
Самотність жахливу забув
Ох, боляче те розуміти,
Що знову залишився сам.
Хотілось цей світ полишити,
Віддатись святим небесам.
А зараз дивлюся на зорі,
Пів ночі не можу заснуть.
Думки вже давно не прозорі
В далекі світи завезуть.
Лиш там заживу я щасливо,
І там же тебе обійму.
Торкнуся щоки так грайливо,
Й зрадію тому, що живу!
Але ж це вигадка, всього-лиш
Й мабуть тебе не побачу,
І не питаю чи дозволиш
Летітиму донизу шукаючи удачу..
