Вона з'явилася у їхньому классі в розпалі весни. Сонце сліпу чиїми відблисками грайливо ковзало шибкою, а за вікном цвіли дерева і біля спортивного майданчика за зеленіла трава. Нестерпно було в такий теплий весняних день сидіти на уроках, хотілося гайданути на старенькому велосипеді кудись за місто , а то й просто поганяти м'яча ....
Через прочинені двері утворився протяг, розчахнулося вікно, зашелестів списаними аркуша ми зошит. Здавалось , її привів весняних вітерець. Вона стояла посеред классу і всміхалася , трішки зніяковіла , зашарівшись з хвилювання , притискаючи до грудей яскраво-червону спортивну сумку. Ігор Чалага , що куняв на задній парті , витягнув шию , гигикнув і одразу притих. Він ніколи ще не бачив дівчино з такими великими сірими очима.
-Це Тереза,-сказала математичка,-тепер вона вчитиметься разом із вами. Знайомство -на перерві , не відволікаємось,працюємо далі...
Але тепер ще важче стало налаштуватися на якийсь-там дискримінат , вникнути у числа і формулу. В класі - перешіптування , дівчата озираються, оцінюють новенькі , її джинси , кросівки .... І схоже , вона всім подобається. На перерві її засипають запитаннями :чому вона перевела я у їхню школу саме наприкінці року ? Звідкіля вона і де живе ? Хтось із дівчат їй запропонував їй пересісти до себе ... Ігор Чалага й собі пробивається крізь натовп, надуваючи жуйку. Його побоювалась у класі , бо хлопцем був непередбаченим і втянули міг буть-що. Саме про також , як Чалага , вчителі кажуть -тяжкий підліток. Заправки руки в кишені , вір навмисно презирливістю зміряв її з голови до ніг, пройшов повз , зачепивши ліктем , не зронивши ні слова. " От штучка, з якими очиськами..."-лише подумав.
Невдовзі виявилось , що Тереза погано чуж через якусь хворобу , на яку недавно нездужала , і з нею потрібно розмовляти голосно. Вона часто червоніє , соромиться , що їй доводиться перепитувати . Але др цього одразу всі звикли.
-Та що з неї візьмеш , недочуває, то й навіть і не підкаже , глухі Тетеря, -кинув якось Чалага , сплюнувши крізь зуби.
