Назовнi

Ніч без кави.

І як тільки починалася ніч, все навколо змінювалося та знаходило свій сенс, світ немов перетворювався у щось інакше, що не можна було помітити людським оком вдень. Бо вночі ми не бачимо облич - ми бачимо душі. Ми готові бути саме тими, ким ми є усередині, не жахаючись своїх почуттів та емоцій.

Ліхтарі мерехтять у темряві, захоплюючи дух перехожих, віддаючи своє світло у безмежність та зігріваючи моє серце своєю звичайнісінькою побутовою справою. Я захоплювався ліхтарями навіть більше, ніж тими людьми, що йшли повз мене, оминаючи мене, немов я не давав їм того простору, якого вони потребували.

Я відчував себе вільним, роблячи кроки вперед та розглядаючи зірки у небі, що тільки починали виблискувати. Їхнє сяйво додавало мені якесь відчуття легкості, і про це хотілося кричати на увесь світ.

Вітер розкидував те жовтогаряче листя по стежках, створюючи танок,  який так і притягував до себе своєю могутністю. Все це походило на казку, з котрої зовсім нема бажання виринати. Вона повинна тривати, а разом із нею і ми, ті, хто допомагає творити її.

Музика в моїх вухах лунала так голосно, що я зовсім загубив реалії світу і просто розчинився в словах пісні. Це давало спокій для мене, і я губився все більше і більше. В голові плуталися думки, але, насправді, це було саме тим, чого я дуже сильно потребував.

По самотніх вулицях інколи проїжджали машини, сліплячи мені очі своїми яскравими фарами. Я втрачав їх у далечині, поки вони швидко втікали по безкрайніх дорогах, але насолоджувався наповну тією атмосферою, яку вони спричиняли.

Вночі все стає гарним, навіть коли місце зовсім не має своїх особливостей удень. Гармонія ночі роздає можливість стати щасливим хоча б на декілька хвилин чи неймовірних годин. Життя стає зовсім іншим, коли заходить сонечко , і міста впадають у темряву.

То є той час, коли ти можеш стати собою, припинити дивитися на інших та просто насолоджуватися усім, що є навкруги. Мабуть, то саме той час, в якому брехня та злість забираються спати і не засмічують душі людям. Зароджується спрага до нового життя та неймовірних відкриттів, ніч немов подає чистого паперу для того, щоб усе почати спочатку, не стримуючи себе своїми думками та сумнівами. Ми ладні робити усe, щоб змінювались ми та світ навколо. Щоб в житті усe йшло нe по сумній стeжці, яка в кінці кінців приводить нас до розмірковувань про тe, як багато часу було змарновано дарeмно.

Можливо, цьому є якeсь пояснeння, а самe тe, що вночі до нас говорить нашe сeрцe, а нe мозок. Можливо, саме воно і кажe нам правду життя.