Той, що збудив води #Wattys2016

Розділ 3

Я тисячу разів покликав її на ім'я, оббігав сусідні пагорби, але Касумі ніде не було. Вона не забігла до отари за пагорбом, її не було в селі, її не було ані на закинутому пасовиську ані побіля боліт. Вона ж не пішла.. у ліс..
Я повністю впав у розпач. Її не було ніде. Туман її поглинув, і вона в ньому розтанула, обронивши у траву двоє круглих сапфірових камінців-очей. Я підняв камінці і поклав до кишені.
Я знав, що чекає на мене вдома. Ми йшли повільно, хоча була вже темна ніч, а туман і не думав розвіюватись. Вівці не відставали і брели, тримаючись близько один до одного. Двадцять чотири. Рівно двадцять чотири побекуючі голоси.
Вони розмовляли про набридливий туман, про холодну і мокру дорогу, про затишну кошару, що чекає на них удома.

Жодна з них не помітила, що Касумі пропала.