В одному семиповерховому будинку жили всі сім днів. Це була велика і дружня родина,що складалася з трьох хлопців : Понеділка, Вівторка, Четверга - і з чотирьох дівчат : Середи, П'ятниці, Суботи і Неділі.
У кожного з них був власний поверх. Його оформлення залежало тільки від господаря,що проживав на ньому. Усі поверхи були надзвичайно гарні і унікальні. Мабуть, таких дизайнерів як ці дні ще потрібно пошукати. Але найяскравіший був перший поверх. На ньому було безліч різнокольорових кімнат. Але господар найбільше любив останню. Вона була чарівна. Кімната була оформлена як нічне небо. На стелі блимали привітні зірки, а стіни були схожими на якісь чотири чудернацьких планети. Ця кімната була призначена для мрійника.
Саме таким і був Понеділок. Він любив мріяти. Мріяти то його найулюбленіша справа з усіх. А ще він любив дарувати радість і добро усім оточуючим, особливо цим дивакуватим створінням - людям. Але світ був страшенно несправедливий до нього...
Коли Понеділок виходив на роботу у людський світ,то завжди чув від жителів цієї планети: «Ох,як я ненавиджу Понеділок!» або ще гірше «Навіщо він взагалі існує? Він нікому не потрібний». Цей день - ентузіаст,тому на роботі він намагався змінити ставлення до себе. Він дарував людям власне щастя. Та ці безжалісні створіння цього не помічали. Вони продовжували проклинати його, хоча Понеділок цього, звісно, нічим не заслужив.
Та це не могло довго тривати... Завжди усміхнений Понеділок почав втрачати наснагу та гарний настрій. Але він не став жорстоким, а навпаки віддав усе, аби люди почували себе добре. Він навіть завів щоденник, щоб ділитися зі своїми переживаннями, бо не хотів обтяжувати вантажем власних думок когось з братів чи сестер. Він завжди про усіх піклувався, незважаючи на свій душевний стан.
Але все-таки негативні емоції дали про себе знати - Понеділок захворів. Йому вже не допомагали ніякі ліки. Його сім'я страшенно переживали за нього,але навіть це не допомогло. Ця хвороба називалася апатією. Понеділку нічого не хотілося робити. У нього зникло бажання навіть мріяти.
Він не виходив на роботу,тому у світі почало все вставати з ніг на голову. Без Понеділка у світі запанував хаос. А люди від цього не ставали щасливішими,хоча вони навіть зараз не задумувалися,що саме людська раса його образила.
За Понеділком сумувала лише одна маленька дівчинка,що жила десь в Богом забутій ,але найпрекрасніший для неї країні. Вона любила Понеділок. Вона вважала,що Понеділок - найкращий день. Адже він найсміливіший з усіх, бо саме Понеділок починає тиждень. А для цього потрібна неабияка хоробрість.
Дівчинка відчула,що він хворіє. Адже дорослі також, коли хворіють, не ходять на роботу. Вона написала йому листа, аби той скоріше видужав і повернувся на роботу.
Понеділок ніколи не отримував листів від людей,тому дуже здивувався. Він одразу його відкрив і почав читати :
« Привіт, дорогий Понеділку!
Я знаю: ти хворієш, тому скоріше видужуй. Я за тобою дуже сумую. Ти,безперечно, найкращий день. У твій день я завжди щасливіша і потрапляю у різноманітні ситуації. Не знаю чому так. Ти мені даруєш незабутні відчуття і пригоди. І мені цього дуже не вистачає. Правда... Я вже не дочекаюсь, коли ти знову завітаєш до нас. Я знаю,що деякі тебе не люблять, але не зважай на них. Вони взагалі якісь дивакуваті. Чи не так? Їм набагато більше років,ніж мені, та все одно нічого не розуміють у цьому житті. Для них важливі тільки розум, цифри та сварки. Але й серед дорослих є такі,що на тебе чекають. Тому повертайся! Благаю!!!
Наталка Т.»
Від цих дитячих слів у Понеділка на очах навернулися сльози. І нехай цей лист не зовсім правильний. Там є помилки. Але у словах це неголовне... Головне - щирість. І Понеділок це відчував.
Наталка зробила Понеділок знову щасливим. А той у свою чергу не залишився у боргу перед нею. І тепер він не звертав уваги на людей,що його не любили. Він просто сіяв добро та радість на нашій планеті...
