Таємниця...

.Втрата.

- Прокидайсяяяя, Прокидайсяя. Скільки можна спати? Соня...
Мій ранок почався з криків Сабріни... Різке сонячне проміння кололо очі.
- О боже, Сабрін навіщо так рано мене тривожити? Що трапилося?
- Трапилася біда, твої млинці плачуть чому ти їх не їси!
- Ваууу, та ти я бачу вже домогосподарка, і млинці приготувала поки я тут спала! Ну гаразд, тоді встаю, нехочу щоб мої млинці і далі плакали без мене , Хахаха...
Сабріна пішла до кухні, ая спочатку до ванної кімнати щоб прийняти свіжий душ! Прийнявши душ, я стою посеред кімнати і не знаю що одягнути. Придумала, одягну джинси, і сірий светер з надписом I Love Paris.
- БЛІНННН МЕНДІ! Де тебе носить? Сніданок охолоне!!!
Хахаха, бачу що хтось вже заскучив, я прямую на кухню і бачу що Сабрі вже снідає.
- О боже Сабрін! Моя душа літає! Я бачу ангелів!
- Мдаа, ти походу вночі з чимось перебрала! Казала я тобі що менше думати треба, ато з глузду зїдеш, ось тобі іє, живий приклад, Хахаха!
- О БОЖЕ, ООООООО, ДА, ДА, ДА, ОООООО!!!
- Блін Менді! Та що з тобою?
- Нічого, просто хотіла сказати що млинці дуже вкусні!
- Ти реально божевільна! Так можна до серцевого нападу довести...
- Хахаха, я просто відалася вкусовим емоціям!
- Відалася вона! Божевільні краще відайся, але й туди тебе не візьмуть тому що ти невіліковна психопатка,хахахаха!
- Хахахаха, нути звісно і скажеш.
- Ну все, у мене є гарна ідея!
- Яка?
- Давай прійдемося по крамниця, мені потрібно гардероб оновити, ато нічого нема!
- О'кей, тоді я йду вдягнуся!
Я побігла в кімнату щоб одягнутися, ну одягати мені багато непотрібно, лише кросівки, і куртку щоб не замерзнути. Я вишла з кімнати і направилася д вхідним дверям, бачу що біля них стоїть одягнена Сабрі.
- Ну що ходімо Мен!
- Так!
Ми вирішили йти пішечком, тому що Сабріна сказала що так буде краще для розвитку дитини, як я зрозуміла вона вирішила її залишити, ну правильно і вирішила. Проходячи повз купу хлопців, Сабріна чомусь зупинилася, вона так дивилася на одного з них, як би його знала. Вона побігла до нього, я стою і дивлюся на все, не розумію нічого. І тут Сабріна почала кричати йому
- Стив, де ти був? Чому ти після вечірки зник?
- Що тобі потрібно від мене?
- Стів, я тобі лишень одну річ хотіла сказати!
- Яку?
- Після нашої ночі, я завагітніла від тебе, у тебе буде дитина!
- Ти що несеш? Ти божевільна? У мене не може бути ніякої дітини! Зрозуміла!
- Але ця дітина твоя!
- О божеее, слухай мене, тебе і твоєї нагуляної дитина мені і нахер непотрібно! Спочатку спала з усіма, потім завагітніла, не знаєш від кого, а тепер хочеш звалити все на мене! Ні, ні, ні, не на того натрапила, все бувай, нам більше нема про що розмовляти!
Мдааа, як він може знею так розмовляти я не розумію, ця дітина дійсно його! Я бачу що Стів іде геть, а Сабріна стоїть і плаче.
- Стів, Зачекай! Стів!
- Сабрін Відвали Нахер!
І тут вона побігла за ним черес дорогу, і на неї налітає автомобіль.
Я біжу до неї, як? як таке могло бути!
- Сабрін, Сабрін мила, отямся, отямся, прошу тебе! САБРІННН, ( Я ПЛАЧУ ) Хто небудь викличте швидку! Будь ласка!
Я сиджу на вулиці, а на колінах у мене непритомна Сабріна, з її лоба стікає кров, тут вже під'їхала швидка, ми їдемо вже до лікарні, Сабріну забрали до реанімації, я сиджу і чекаю.
( Черес 5 годин )
- Прокиньтеся.
Я чую голос лікаря, і пробуджаюсь, як я зрозуміла Сабріна дуже довго була в реанімації ія заснула.
- Лікарю, як Сабріна? Що знею? - Вона жива, вже в палаті, спить, можете зайти до неї, але...
- ЩО АЛЕ? ЩОО?
- Нажаль вона втратила дитину, мені дуже прикро!
О боже, це все черес Стіва, черес нього, як тепер Сабріна буде, вона не зможе так! Я пішла в палату до Сабрі, вона спала, я тихенько сіла біля неї, і вона прокинулася..
- Ммм , мояяя голова , боже!
- Сабрін! Нарешті ти прокинулася!
- Менді де я? І що зі мною!
- Ти в лікарні, тебе збив автомобіль...
- А моя дітина? Як вона? Знею все гаразд?
Я мовчала, я не знаю як їй сказати про те
- Чому ти мовчиш? ЩО З МОЄЮ ДИТИНОЮ МЕНДІ, ЩО ЗНЕЮ?
- Сабрін, мені дуже прикро але іза аварії ти втратила дитину...
- ЩО? НІ, НІ, НІ ( вона плаче), Сабрін скажи що це брехня, СКАЖИ ЩО ЦЕ БРЕХНЯ...
- Нажаль це правда .
Вона нічого не сказала тільки плакала.
- Сабрін все буде гаразд, от побачиш, ти будеш мати ще багато дітей, а тепер заспокойся і відпочивай, тобі треба виспатися. Ая поїду додому, і завтра приїду за тобою!
- Гаразд Менді, ( вона обіймає мене)
Я поїхала з лікарні до Сабріни додому, щоб відпочити, завтра мою Сабрі виписують ія заберу її додому, а тепер хай побуде сама, їй це потрібно.