Таємниця...

.День Народження Менді.

- З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ МЕНДІ!!!
О божеее, настав цей день, моє повноліття. Я розкриваю очі і бачу перед собою маму з татом, вони аж сяяли від щастя...
- Донечко наша, сьогодні ти стала повнолітня , ти відкриваєш дорогу в нове життя...
- Яце маленька. Сказала я дитячим голосом. Ми всі за сміялись.
- Йди одягайся і спускайся вниз, ми тебе там будемо чекати.
- Гаразддд
Батьки пішли до гостиної, ая першим ділом в душ. Прийнявши душ я одягнула світлі джинси, білий топ, волося зібрала у хвостик і пішла до гостиної.
О божеее, неймовірно... весь дім був прикрашений, різними безделушками, мені дуже подобається.
- Мам, тату, спасибі вам за цей сюрприз.
Я обійняла їх, а вони мене...
- Це ще не все , ми купили тобі путівку в Італію на два тижні, всьо включено...
- Огоооо, дуже вам дякую, ви мої найкращі.
І вцю хвилину я почула стукіт в двері, я підійшла до них і відчинила, я побачила свою улюблену Сабріну, вона кинулась мені в обійми, за нею стояв Дін, він теж підійшов і обійняв мене, а потім поцілував у щічку... Ми всі зайшли в будинок, і відразу вони почали вітати мене, вручили подарунки, але що там було я не бачила, тому що вони були в коробочці... Цілий день ми веселилися, пили, їли, танцювали, грали, дуріли. На годиннику вже було 21:30..
- Менді, ти не бачила мій подарунок!
- І мій теж!
- Так, тихо що так роскудактались? Гаразд Сабрін, спочатку твій подарунок я відкрию.
Я почала розпаковувати коробку і там був годинник, гарний дуже, золотий...
- Сабрін, дякую, та він купу грошей стоїть.
- Для тебе нічого не шкода мила...
Ми обійнялися, потім я почала Діновий подарунок розпаковувати, і побачила рамку, в ній наше фото, деми разом біля моря робимо selfi, рамка була дуже гарною..
- Дін , дякую, це неймовірно.
Я підійшла до нього і обійняла, він теж, щей в додачу поцілував...
- Менді, в мене є до тебе розмова!
Сказав батько, він вже не був веселий, а напружений і сумний..
- Дін, Сабрі, весиліться я зарас прийду..
Я попрямувала за батьком, ми зайшли в його кабінет, там сиділа мама, теж напружена. Я сіла на стілець навпроти.
- Що таке? Що трапилося?
- Менді ми повинні тобі розповісти дещо!
Сказала мама а тато продовжив:
- 17 років назад ми з мамою присяглися що розповімо тобі цю таємницю на твоє повноліття...
- Що? Що за таємниця?
- Річ в тому, щоти нам не рідна донька, ти прийомна.
- ЩО? Ні- ні - ні, такого бути не може!
- Може Менді, це правда.
Я почала плакати, що за дурня? Як це можливо?
- Давай я розповім тобі спочатку все...
Сказав тато, я нічого не сказавши кивнула головою що означало так..
- Все почалося 17 років назад. Ми з мамою дуже сильно кохали одне одного, але мама не могла мати дітей. Ми були вирішили поїхати в Канаду, і коли ми були в лікарні на обстеженні, то там жінка народжувала , але їй сказали що дівчинка залишається інвалідом чомусь, тож вона вирішила відати дівчинку в дитячий будинок. Але мама вона як тебе побачила, то відразу полюбила, і вирішила щоми тебе всиновимо, коли ми тебе всиновили, то твоя рідна мати попросила щоб ми назвали тебе Менді, іми їй пообіцяли, і виконали.. Потім ми повернулися сюди, і вітоді ніколи її не бачили...

Боже, боже, у мене шок. Як вони могли приховувати це від мене 17 років? Господи таке відчуття ніби мою душу на куски пошматували..
- Та як ви могли це стільки приховувати? Чому все це зімною? Чому? Хто моя рідна мама? Де вона живе де?
- Менді заспокойся, ми лише знаємо що вона живе в Канаді і все..
Недослухавши я вибігла з кабінету, вхопила бутилку водки, і вибігла з дому, Дін з Сабріною щось кричали, але я вже нічого не чула, я просто бігла, бігла, бігла, сльози гарячі немов вогонь стікали по моєму обличчі, біль колов серце, біль від цієї правди..
Так я прибігла до моря, лягла на холодний пісок, де ще трохи було снігу, я лежала птла водку, плакала, Ну чому це так? Чому? Чому ?
Я побачила що море покрилося льодом, я вирішила піти подивитися, дійсно це лід, я стала на нього, почала ходити, танцювати, я бігала й пила, потім побачила щоя дуже далеко відійшла від берега, і вцю хвилину я чую як щось тріщить, я подивилася під ноги, обааа лід тріснув, ія моментально опинилася воді. БЛІНННН, яж невмію плавати, вода дуже холодна, я почала вибиратися назад, але марно. Я кричала, кликала на допомогу, але все було марно. Мабуть така моя доля померти тут, і ось так, я відчуваю як плавно йду на дно, воздуха вже нема, я помираю, мої очі помали закриваються, ія померла...