Таємниця...

. 4 день в Канаді.

- Менді прокидайся!
Ммм, я чую знайомий голос, це Арт й Сабріна.
- Менді Блінн!
- Я не Блін, і не Оладок!
Вони почали сміятись, ія встала.
- Іди одягайся, ато ми запізнимось.
- А скільки годин Сабрі?
- 10:30.
- Що? Бля** , бля**.
Я швидко побігла до ванної під теплий душ.
( Черес 10 хв )
- Хто внас перший в списку Арт?
- Самерхолден Діана Нетжо, живе від нашого готелю в 30 хв ходьби, номер будинку 13, район 3.
- Мдаа, відчуває моє серце що це все надовго!
- Ходімо Менді вже!
Ми вийшли з готелю і пішли пішечком, адже Арт сказав що це лише в 30 хв , ну і небагато, хоть прогуляємось, погода чудова.
- Ооо дивіться, 3 район.
- Спасибі Сабріна, миб без тебе не побачили, бо йдемо задом в перед!
- Мгмгмг
- Менді заспокойся, все буде добре!
Я послухалась Арта іми всі почали шукати 13 будинок.
- Я знайшла!
Закричала Сабріна, іми всі підійшли до будинку.
- Ну щож, тепер твоя черга Менді!
Вони роступились, я зглотнула слину в своєму горлі, ніби мала вдавитись.. Я постукала в двері, нам відчинила жінка років 40 , вона була висока, має чорне волося довге.
- Доброго дня! Ви Самерхолден Діана Нетжо?
- Доброго, так я, чим можу допомогти?
- Можна ми зайдемо в дім, і там все вам розповімо?
- Так, Авжеш.
Вона провела нас в будинок до вітальні, ми всі сіли на диван, ія перша почала говорити.
- Річ в тому що 17 років назад в клініці О+2 , народжувала жінка Самерхолден Діана, вона моя мама, але їй тоді сказали щоя буду інвалідом, і вона хотіла відати мене в дитячий будинок, але мене всиновили, і тепер я хочу її знайти, але не можу, тому що таких жінок 5, а по батькові я не знаю як моя мама, тому ми прийшли до вас, ви перша в списку.
- Дівчинко, мені дуже шкода, але це нея, бо коли я тоді народжувала, то моя дітина померла.
- Вибачте будь ласка, я змусила вас таке згадувати.
- Нічого страшного, але ти обов'язково знайдеш свою маму, вона одна вже з 4.
- Тоді вибачте щоми вас поторбували, ми вже підемо.
- Не вибачайся дівчинко , я тебе розумію.
Діана нас провела іми пішли геть..
- Блінн, Ну і хто моя мама?
- Хммм
- Ми ніколи її незнайдемо , навіть сьогодні ми облажались по повні.
- Заспокойся Менді, разом ми знайдемо її, головне не панікуй.
- Сабрі, Арт, ви йдіть, ая вас наздожену.
- Ати куди?
- Трохи прогуляюсь, не хвилюйтесь, все буде добре!
- Ну тоді гаразд.
Сабрі і Арт пішли, я бродила вулицями і слухала музику, і натрапила на кафе, я вирішила зайти щоб хоч трохи зігрітись, а заодно і кави випити. Зайшовши в середину, кафе було дуже гарне, все було в коричнево білих тонах, було дуже тепло, я вибрала столик біля вікна, як завжди. Я замовила собі каву, і свіжо спечений гарячий круасан з шоколадом!
Поки я чекала замовлення я згадувала про Діна, якже сильно я його кохаю, я з ним вже 4 дні не розмовляла, треба зателефонувати. Гудки йдуть, але він чомусь слухавку не бере. Офіціант приніс моє замовлення, я пила каву й думала що на мене завтра чекає?
Допивши свою каву, й дожувавши круасан, я попрямувала назад до готелю.
( Черес 15 хв )
Я заходжу в свій номер, і бачу картину яка мене шокує, Сабріна з Потом лежали на ліжку голі!
- Еммм.. Я..Це...Підууу...Вибачте щоя вас потурбувала, я не думала щови разом.
- Та нічого Менді, просто ми зрозуміли що кохаємо один одного, й вирішили бути разом...
- Мдааа, швидко
- Що?
- Та, так нічого.
Щоб не заважати їм, я пішла до ванної кімнати, я дуже хотіла спати, і лягла у вану, трохи твердо, але й так буде, краще тут, ніж там дивитись 23+... Надобраніч!

Наша ванаа