Дівчина підліток, жила звичайним життям, ніпрощо не хвилювалася... Але коли вона дізналася Таємницю то її життя змінилося, вона навіть в страшному сні не могла собі таке уявити... Але що з нею буде потім?
- БЛІНННН, БЛІНННН, ви нормальні? - Це тобі за мене! Оооо та цеж Сабріна, вони з Артуром почали ржати, тому що я спала у ванній, а вони щоб мене розбудити вімкнули холодну воду, жах як мені холодно... Я швидко побігла переодягатись... - Ну і дети вчора була? - В караканде! - Ну Менді скажи! - Та ніде, лише в кафе. - Мммммм. - Арт, хто внас сьогодні? - Самерхолден Діана Мімівна, живе в 20 районі, 6 будинок, звідси до неї на таксі 15 хв. - Давай на таксі.. - Гаразд, тоді ходімо. Ми вийшли з готелю, і поїхали на таксі до тієї жінки, таксист нам зупинився прямо під будинком 6 , ми вийшли з таксі, розрахувавшись, ія відразу побігла до будинку.. - Можливо тий двері знесеш? - Ніі, я краще їх твоєю головою відчиню... - Хахаха, як смішно. Я постукала в двері, і мені відчинила жінка років 42 , висока, струнка, мала коротке золотисте волося. - Доброго дня! Ви Самерхолден Діана Мімівна? - Так, а що таке? Я їй все розповіла, але вона сказала що в неї є дочка і звати її Світлана, вона запросила нас в дім , і познайомила з дочкою. Світлана була трохи нижче мене, вона була струнка з підкачаною задницею, мала довге блондинисте волосся що лігала їй на сідниці, іще в неї були дуже гарні очі, вони були блакитні немов море, вних можна було потонути.. Але на вигляд можна було сказати що вона не просто дівчина, ай крепкий орешок, в неї погляд немов вбиваючо-спопиляючо...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Але їхня сім'я була привітна до нас, яле як завжди я не знайшла свою маму, залишилось 3 жінки, час летить , ами ще в пошуку.. - Менді, Менді! - Що Сабрін? - Нам вже час йти. - Аа звісно, ходімо, пані Діана було приємно познайомитися, Світлана я думаю щоми ще побачимось. - Авжеш.. Вона мені посміхнулася, ая у відповідь. Ми вишли з їхнього будинку і не знали куди піти, тому що на годиннику було лише 13:25год. Внас є цілий день, тож ми вирішили прогулятися містом. Ми бродили цілий день, і зупинилися біля магазина під назвою "BOSS", чомусь він нас дуже зацікавив, іми зашли в середину. Це був магазин сигар, від най дешевих до найдорожчих.. - Доброго дня, чим можу допомогти? Продавцем був чоловік, високий, років 45. - Миб хотіли знати щови тут маєте? - Дитинко, в цьому магазині є все! Мене звати Марс, а вас? - Мене Менді, її Сабріна, його Артур. - А вам скільки років щови так цікавитись? - Дядя, якби ми сали соску, миб сюди не приходили! Він мовчить.. - А увас є Маріхуанна? - Якщо будете купувати то є, якщо ні, то ні. Хахахаха, ось чому його звати Марс, попробував в перший рас травку і полетів на Марс, хахаха. - Лади, ми купуємо.. - 1000$ - Скільки? Старий ти неборзій, ато геть харю відїв собі! - Або так, або ніяк.. Ми заплатили йому гроші, він дав нам пакетик з травкою. Ми вирішили відійти кудись далеко, щоб ніхто не побачив. Близько д вечору ми прийшли до якоїсь заброшеної стройки, ми зашли в середину недобудованого зданія, і сили на холодний бетон. - Ну що? Хто пеиший? - Давай ти Менді перша, ти внас сама сміла! - Лади, а чо мені тіряти? Правильно нічого. Я взяла і скрутила собі трубочку, і почала курити, мені стає легко, дуже легко, відчуваю що зарас зірве дах.. - ОООО... Слоненя! Який ти милий, іди до мене! - Менді, Менді. - Слоник а в тебе є крила? Огооо, класс, покатай мене.. Я пригнула на Слоненя, і почала кричати "Вези мене слонику в країну Нарнії, мені потрібно вбити Волдеморта, і захистити Капелюшника" , але він мене скинув з себе, я впала на бетон і почала ржати, дико ржати аж до сліз, Слоненя почало щось кричати, але я його не чула,,, О божеее у мого слоненяти йде вогонь з рота, жах треба його відвести до церкви , посятити... - Слонику, ми маємо йти до церкви, тобі треба очистити ауру.. Тут в мене в очах все почалоо помсти, я нічого не бачу, ія падаю.. ( Черес 1 годину ) - Менді прокинься, будь ласка! - Арт що знею? ВОНА ПОМЕРЛА? ЩО ЗНЕЮ? - Вона дуже велику дозу для себе затягла, все можливо! Сабріна з Артуром плакали. БЛІНННН, моя голова по швам розходиться, що зі мною? Я відкриваю очі і бачу перед собою заплаканих друзів. - Арт, Арт, вона отямилася. Вони почали мене обіймати. - Менді, слава богу ти жива? - Що зімною потім було? Я нічого не пам'ятаю? Вони почали мені розповідати щоя творила під дією наркотиків, було смішно, але я була годину у відключі, вони думали щоя померла, недочекаються. Артур викликав таксі іми поїхали в готель. ( Черес 40 хв ) Я вже лежу в своєму ліжку, болить все, більше ніколи небуду вживати наркотики. Сабрі з Артуром лежали навпроти мене, вони сьогодні дуже налякались, боже як я хочу спати... Надобраніч!
