Таємниця...

. 6 день в Канаді.

Я прокинулася сама перша, пішла до ванної щоб одягнутися. Одягнувшись я почала будити Сабрі з Арт.
- Ммм коханий.
- Ооо кохана.
- Фуу , Менді вали від мене!
Вони з Артуром прокинулись і почали одягатись.
- Коли ми вже знайдемо мою маму? Кожен день щось нове, но тільки того що потрібно нема.
- Менді, я казав тобі головне не панікуй!
- Еххх, хто внас сьогодні?
- Самерхолден Діана Икус, живе в 10 хв від нас, за поворотом з готелю, номер будинку 1.
- Добре що хоть далеко йти непотрібно, тоді ходімо.
Ми вийшли з готелю, надворі був дощ, але дякувати богу Діана живе за поворотом. Дійшовши до будинку, я довго стояла і дивилась.
- Ну чому не йдеш ?
- Та йду я, йду Арт.
Я постукала в двері, і нам відчинила жінка років 37 , струнка, мала довге каштанове волося. Вона мило посміхалась дивлячись на мене, невже це моя мама?
- Менді, заходь.
Стоп, що?
- Звідки ви знаєте моє ім'я?
- Заходь в дім, я все розповім..
Це моя мама, моя мама, ми зайшли в будинок, ія відразу кинулась її обіймати.
- Мам, Мам, я так довго тебе шукала.
- Менді, я не твоя мама.
І тут осколок в серце
- Якк? Тови не моя мама?
- Ні Менді, але ти незасмучуйся, я знаю твою історію.
- Звідки?
- Пам'ятаєш Самерхолден Діану Мімівну?
- Так!
- Так ось, ми з нею кращі подруги, і вона мені розповіла все про тебе, я знала щоти прийдеш, але в тебе залишилось дві жінки одна з них твоя мама!
Я навіть не знаю що сказати.
- Вибачте за візит, ми підемо.
Ми пішли геть, я довго мовчала, мені було боляче від цього всього.
- Менді ти незасмучуйся, будь ласка, все бде добре! Давай підемо кудись?
- Я нехочу, йдіть без мене.
- Нііі, ми без тебе не йдемо .
- Я йду в готель.
- Тоді ми з тобою.
Дійшовши до готелю Сабріна з Артуром пішли поїсти, ая пішла в номер. Як мені вже це набридло, ми її ніколи не знайдемо, кращеб я взагалі сюди не летіла, кращеб нічого не знала, все я збираю речі, і повертаюсь назад додому. Дозбиравши речі я швидко вибігла з готелю, і попрямувала на таксі в аєропорт.
(  Черес 35 хв )
- Доброго дня, маєте білет у Флориду?
- Так, є.
- Мені будь ласка один.
- Звас 100$
- А коли вилітає?
- Черес годину...
Заплативши за білет, я почала чекати свій рейс. Мій мобільний почав дзвеніти, це дзвонила Сабріна, щож мені робити? Та що вже можна зробити.
- Ало.
- Щоб тебе чорти вхопили, куди ти поділась?
- Я в аєропорту..
- Чому? Щоти там загубила? Голову?
- Я повертаюсь додому.
- Щоооо? Після всього цего?
Я не захотіла знею говорити, і кинула слухавку...
( Черес 35 хв )
- Менді, Менді.
Я бачу що до мене біжуть Сабрі й Арт.
- Чому ви сюди приїхали?
- За тобою, ти Дурепа? Ми стільки прійшли , ми вже на фініші, ати все це отак хочеш покинути? Я не впізнаю свою хоробру Менді!
- Ми її не знайдемо!
- Знайдемо Менді, знайдемо!
- Уважаємі пасажири, відправляється літак до Флориди, просимо всі вчасно пройти на свої місця..
Що мені робити? Вже час летіти, можливо Сабріна права.
- Гаразд, я залишаюсь.
Ми обійнялися всі, і поїхали в готель.. Сабріна допомагала мені складати речі назад в шафи, Арт жартував, і так настала ніч. Я вімкнула собі музика, лягла на ліжко і заснула...