Дівчина підліток, жила звичайним життям, ніпрощо не хвилювалася... Але коли вона дізналася Таємницю то її життя змінилося, вона навіть в страшному сні не могла собі таке уявити... Але що з нею буде потім?
Сьогодні я прокинулась пізно о 11:30 , тому що вихідний, неділя, ураааа, Блін ми вже тут тиждень, а так нормально ніде і не були. Піднявшись з ліжка я побігла одягатись а щось спортивне, трохи побігаю вулицями, я помітила що друзів не було, де вони поділись? Про це потім. Я вийшла з готелю, і почала бігти. - Айййй... - Вибач, я не навмисно. Мене зачепив якиїсь хлопець, досить непоганий, високий, шатен з зеленими очима. - Мене Джим звати, а тебе? - Менді, можна просто Мен.. Він мені посміхнувся, в нього така гарна усмішка.. - Менді Вибач, але я поспішаю. - Та ти можеш йти, я тебе не затримую. Він пішов і в мене зазвенів телефон, як завжди Сабріна.. - Ало. - Ти де Мен? Знову втікла? - Я на вулиці. - Чому? - Ааааааааааа..... - Феее кака, подивимось фільм? - Гаразд. Я пішла в готель, і зашла в наш номер, Сабрі з Артуром дивились фільм, але я його не знала, я теж почала з ними дивитись його, дивились ми довго, аж до самого вечора. - Сабрін, Артур, може сьогодні підемо в клуб? - Ооо давай, ми згодні. Ми всі почали одягатись, я одягнула чорне обтігающе коротке плаття, чорні лодочки, зробила собі локони. Сабріна одягла довге червоне плаття, теж обтігающе, червоні лодочки, і розпустила волосся... Ну а Артур ваше, сорочка в клітинку, обтігающі джинси, і білі кроси Nike. - Ви сьогодні неймовірно красиві... - Оййй, Спасибі Арт. Сабріна підбігла і поцілувала його. - Ну все ходімо. Ми вийшли з готелю і поїхали в клуб на таксі, черес 15 хв ми були біля клуба з назвою "Чорна Стріла", коли ми увійшли в середину атмосфера була непогана, ія побачила Світлану.. - Свет, Свет! - О Менді і ти тут! - Так, я з друзями, ати ским тут? - Я з ліпшою подругою, а ось і вона, доречі вона мені щей двоюродна сестра, знайомся Менді це Ірина, Ірина це Менді. - Дуже приємно Ірина. - І мені Менді. Ірина на вигляд була досить симпатична, струнка, за ростом як Світлана, мала довге риже волося до сідниць, і карі очі, немов я тону в шоколаді , по ній відразу можна було зрозуміти що вона добра людина, але як говориться "В тіхом омуте черті водятса"
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- Ходімо присядемо. Ми пішли всі і сіли за диван, нам було багато: Я, Арт, Сабрі, Світлана, Ірина. - Ірина розповіш мені дещо ще про себе! - А що тебе цікавить? - Ну твоє прізвище. - Ну мене звати Самерхолден Ірина.. - Що? Як? Хто твоя мама? - Мама Самерхолден Діана Чександрія. - Стоп, Арт, Сабрі, ви це чуєте? Значить ще одна жінка відпала, залишилась одна, значіть моя мама,, О боже ми її знайшли, ми її знайшли.. Ми всі були щасливі, завтра нарешті я її побачу.. Ми всі почались веселитися, хто танцював, хто сидів, ая пішла до барної стійки, щоб замовити собі текіли. - Бармен, налий мені будь ласка текіли.. - Менді? Що ти тут робиш? - Джим? Що ти тут робиш? - Ну я Бармен, ати? - Ну я клієнт.. Ми почались сміятись, він сів біля мене іми почали розмовляти. Ми пили текілю і розмовляли про життя, про все, ми вже були обоє п'яні . - Джиммм, мені пора в готель. - Але чому? Нам так добре разом! - Треба, треба. - Тоді я тебе проведу. Джим взяв мене за талію щоб я невпала. - Як твій готель називається? - "SHIL", номер 27. Нарешті ми дійшли до готелю. Він завів мене в номер, і поклав на ліжко.. - Джим ти куди? - Назад в клуб! - Не йдиии, залишся.. Він мене послухався, і ляг біля мене, і так ми заснули...
