Чай з корицею

Влад

Мого однокласника Влада.
Він до мене ставився нормально,але ніяких почуттів не проявляв,я скоріше проявляла до нього симпатію.Але тепер мені було всеодно,він був просто мій друг і товариш по парті.
Але останнім часом він почав до мене телефонувати,писати в соц мережах,в школі приділяв багато уваги,шуткував і мені це подобалось. Мені здавалось,що я в нього закохувалась хоча знала,що незабаром приїде Назар до якого в мене теж не дитячі почуття.
З цією думкою я вирішила відштовхувати Влада і думала,що буду з Назором я просто боялась зробити йому боляче.
Але після цих сварок з Назаром я сказала:
-Нам потрібно зробити паузу в стосунках.
-Ні, я ж тебе безмежно люблю,Аліс не муч мене,я незможу без тебе не зможу.
Але все ж таки ми дійшли до того,що я взяла час подумати,чи хочу я бути з ним.
Мені було дуже важко, я не спала ночами, добивала себе треками які ми слухали разом,гортала наші спільні фото. Таня і інші подруги вмовляли мене до нього повернутись,але я мовчала,бо вони незнають того,що знаю я і Назар.
Тим часом я зближувалась з Владом.
Ми говорили ночами,мені було з ним цікаво й весело.Таким чином я думала,що забуду Назара.Він теж телефонував до мене часто,ми говорили так ніби нічого не було.Так по душам,як і все.
   Я розуміла,що мушу зробити вибір.Мені було дуже важко,але спасала Таня,що завжди була поруч.Я ділилась думками з щоденником, який теж мені здавалось розуміє мене.
Доходив кінець першого семестру і я поринула в навчання,адже хотіла успішно закінчити цей семестр.
Але попри навчання думки про Влада і Назара не покидали мене.
Мені деколи хотілось до Назара,а іноді до Влада.
Я не хотіла руйнувати нашу дружбу з Владом,хоча знала,що він мене любить.
Тому я знала,що мені не можна його любити...

Скоро прода)