Місто
Валер'янПідмогильний
Шість прикмет маєлюдина: трьома подібна вона на тварину,а трьома на янгола: як тварина — людинаїсть і п'є: як тварина — вона множитьсяі як тварина — викидає; як янгол — вонамає розум, як янгол — ходить просто іяк янгол — священною мовою розмовляє.
Талмуд. Трактат Авот
Як можна бути вільним,Евкріте, коли маєш тіло?
А. Франс. Таїс
Роман
ЧАСТИНА ПЕРША
І
Здавалось, далі пливтинема куди.
Спереду Дніпро мовспинився в несподіваній затоці, оточенийправоруч, ліворуч і просто зелено-жовтимипередосінніми берегами. Але пароплавраптом звернув, і довга, спокійна смугарічки протяглася далі до ледве помітнихпагорків на обрії.
Степан стояв колопоруччя на палубі, мимоволі пірнаючиочима в ту далечінь, і мірні ударилопастей пароплавного колеса, глухікапітанові слова коло рупора відбиралиснагу в його думок. Вони теж спинялисьу тій туманній далечині, де непомітнозникала річка, немов обрій становивостанню межу його прагнень. Хлопецьповолі глянув по ближчих берегах і трохизбентежився — на повороті праворучвиникло село, приховане доти за лукою.Серпневе сонце стирало бруд з білиххаток, мережило чорні шляхи, що гналисяв поле й зникали десь, посинівши, якрічка. І здавалось, той зниклий шлях,з'єднавшись із небом у безмежнійрівнині, другою галуззю вертався зновудо села, несучи йому ввібраний простір.А третій шлях, скотившись до річки, бравдо села свіжину Дніпра. Воно спало середсонячного дня, і таємниця була в цьомусні серед стихій, що живили його своєюміццю. Тут, при березі, село здавалосьпитомим витвором просторів, чарівноюквіткою землі, неба й води.
Його село, те, що Степанпокинув, теж стояло на березі, і заразвін несвідомо шукав спорідненості міжсвоїм та цим селом, що випадково трапилосьйому на великій путі. І радісно почував,що ця кревність єсть і що в ці хати, які в свої покинуті, він би зайшов господарем.З жалем дивився, як тане воно, одсуваючисьза кожним рухом машин, і от пасмо гидкогодиму сховало його зовсім. Тоді Степанзітхнув. Може, це було вже останнє село,що він побачив перед містом.
