Я пішла в свою кімнату, залишивши хлопця на дивані. Зібравши всі свої речі, у мене вийшла величезна валіза і невеличкий рюкзак. Я одягнула це:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
І позвала Дема: - Братооок! Іди сюди - він прийшов і подивився на мене круглими очима. - Oце все??? - я усміхнулась. Звичайно валіза дуже велика... - Bгадай хто її буде тягти? - я посміялась з нього і він взявши валізу вийшов. Я підхопивши рукзак за ним. - I як ми дістанемося академії? - запитала я. - Звісно, що полетим! - що?! Ні! Не може бути... - Навіть не думай! Не буду! - завжди боялась висоти. Він тільки посміхнувся... - Ти не так зрозуміла... Майже. Тут є портал, але потрібно стрибнути. - мені це вже не подобається. Браток повів мене до незаселеного величезного багато-поверхового будинку. Ми піднялися на дах. І тут він зупинився... - Далі потрібно пригати. - він здурів. - Ага. - я відповіла спокійно, але дуже боялася. - Ти перша... - блін чому ж так невезе. Я перелізла через балкон і стрибнула... Секунд 5 я просто зжималася від страху, але потім я відчула як проходжу через щось холодне і знову стою на ногах. Відкривши очі я побачила перед собою чудесну і дуже велику академію. - Bражає, так? - почула я голос зовсім поряд... - Cлів немає...
