Був теплий осінній ранок,сонце пробивалось крізь моє вікно,уф я так не люблю ранки особливо в понеділок.
Я нехотя встала з ліжка і поплелась у ванну,приняла ранковий душ,почистила зуби коли прийшла черга одягатись отут я зрозуміла що у мене немає нічого щоб підійшло для першого дня в універі.Не зрозумійте мене не правильно речей у мене багато але мій гардероб заключається у джинсах, сорочках і футболках.
Я вибрала облягаючі джинси які підкреслюють мої довгі ноги,улюблену чорну футболку яка підкреслює мої форми і взула мої улюблені кеди:чорні з білою підошвою,підмалювала очі тушю і намалювала губи блиском .
З дзеркала на мене дивилась досить симпатична дівчина з довгим кучерявим волосям яке спадає до поясниці з правильними рисами обличчя:високі скули,великі карі очі обрамлені довгими віями і гарними губами.Я підморгнула своєму відображені у дзеркалі і вийшла з дому.
Коли я вийшла на двір то у ніс ударив аромат осені такий чарівний що я не помітила як дійшла до зупинки.як на диво людей було не багато і я навіть сіла.До університету мені їхати не довго тому я дивилась у вікно і милувалася пейзажами.Настрій у мене був дуже хороший я прямо сяяла від щастя коли до мене підійшла моя знайома з якою я познайомилась при вступі її звуть Віта-хороша позитивна дівчина,симпатична весела (як мені здалось за декілька хвилин нашого спілкування)я зраділа коли побачила її хоч одна знайома у мене тут є і це не може не радувати.Коли ми з Вітою пішли в бібліотеку по книжки дорогою ми розмовляли і я не помітила як налетіла на щось тверде і велике коли я підняла очі то побачила що налетіла на хлопця(доречі гарного хлопця він ніби зійшов з обкладенки журнала:високий через футболку видно накачені руки,широкі плечі а його очі я просто потонула в них але чари зруйнувались коли він заговорив:
-Дивись куди ідеш-він зміряв мене таким поглядом що мені захотілось заховатись але можливо не будь я собою так і зробила але я не слабохарактерна:
-Міг би і відійти бачив ж що тут люди ходять
-на таких як ти я й не дивлюсь
-тобі окуляри подарувати?-я розвернулась і взяла Віту під руку і пішла.
Подруга виглядала розгубленою і нарешті вона сказала:
-Саш ти знаєш з ким ти щойно сварилась?
-ні і знати не хочу
-Саш це ж Артур капітан університетської футбольної команди і за ним всі дівчата в універі сохнуть
-Та хоч у всьому місті мені байдуже
-Хіба він не красунчик Саш?
-не знаю мені він не подобається давай закриєм тему я не хочу про нього говорити ходімо ми на пару запізнюємось.
YOU ARE READING
Моя маленька радість
RomanceМи все життя хочемо і прагнемо змін і Саша не є виключенням.Ось вона вступила в університет і її життя повністю змінилось.Чи витримає Саша усі перепони на шляху до щастя?