Кохання на замовлення

Шкільна забіяка

Вона прокинулася від того що змерзла. Надворі був уже вечір і страшенно хотілося їсти. Навіщо?! Навіщо їй снився цей дурнуватий сон?! Навіщо їй було згадувати того Вамріра. Віолета ненавиділа його. Ненавиділа за те що він зробив.
До голови нічого краще не прийшло, аніж взяти і наїстися, коли давно вже за шосту. Що ж за життя. Як тут схуднеш, коли навіть усілякі Вампіри заважають?! Отож наївшись, наче порося, саме так, вона знову лягла спати. Вона сама у своїх діях не знаходила логіки. А певне ті, хто не їсть після шостої за її вчинок можуть загризти, хоча Віолеті було начхати. Начхати на все і всіх, крім... Крім Вампіра. Він не йшов з її голови і тому заснути було важко. Вона згадувала всі дні, які була поруч і їй хотілося знову впасти в його обійми. Хоча ні, такого пробачити не можна.
Так само розмірковуючи вона знову і заснула...
...
Віолета в школі була виродком суспільства. Її майже ніхто в серйоз не сприймав. Їй було важко. Здавалося, все хоче, аби її не стало... Але вона була. Її ображали і гнобили, але вона не могла дати здачі. Її лаяли і пинали від стіни до стіни. Вона не могла пройти, щоб не почути в свою адресу якихось поганих образливих слів. Їй не хотілося так жити, але вона не могла нічого зробити. І навіть не підозрювала що одного дня все зміниться.
Цей день починався як зазвичай, але щось таки натякало на те, що щось станеться.
-о, дивіться, це ж ця свиня. Ну шо, вже вилізла із свого хліва?
Шкільна забіяка Віка підійшла до Віолети хотіла вдарити, але її руку щось затримало. Вірніше хтось. Збоку стояв Вампір. Його очі стали ще червонішими, а лице розпашіло.
-греби звідси,  даю три секунди, якщо ж ні, можеш шукати новий навчальний заклад. Я сподіваюся, що зрозуміло висловився.
Віка відступила, приголомшена такою поведінкою завжди врівноваженого Вампіра.
...