Я підійшла до дверей.Відкила їх, переді мною стояв чоловік в чорному і два біля нього, як я зрозуміла його охорона?
-Добрий день, а...ви до кого?- запитала я.
А потім темнота...Останнє що пам'ятаю це яскраво фіолетові очі і сильні ,холодні і вже такі рідні руки🖤
Проснулась я вже ввечері.Біля мене сидів Паша і тримав мене за руку.
-Нарешті ти проснулась-схвильовано сказав Паша.-Ти спала цілий день.
-Що сталось...- прокректала я.В мене пересохло горло тому більше не змогла сказати нічого.Я показала на шию.
Паша одразу ж подав мені склянку води.
-Дякую.- сказала я.А потім встала підійшла до Паши і міцно обійняла його за шию.Цього я сама не очікувала.
-Так що ж все таки сталося?Хто той чоловік в чорному?
-Лі...це мій батько. Він вампір, при чому головний, і він хоче вбити мене, так як я не чистокровний і це для нього можна сказати...ганьба.Та не переживай ,тебе він більше не зачепить.-відповів Паша.
-Вбити? Він який не який, та все ж твій батько, думаю він не зможе вбити свого сина.- я.
-Повір, зможе.Вчора він прийшов та вирішив мене заманити в якусь ловушку тобою. Він знав що я буду тебе шукати всюди і вирішив скористатись цим.-сумно відповів Паша.-І може зараз не той момент, та все ж...
Ти будеш моєю дівчиною?-запитав уже усміхнено Паша...О його сірі очі.
-Так-сказала я і накинулась на нього з обіймашками,він підняв моє обличчя і поцілував.Мммм м'ята та сигарети...
Я відірвалась від нього та запитала
-Ти куриш?
-Так, але тобі не дозволю!
-Окей-сказала я.
Тут на вікно прилетіла пташка.Я підійшла тихенько до вікна щоб не злякати її.Вона дуже гарна,раніше я таких не бачила.Її очі....Марк....темнота...
Я відкрила очі.І як не дивно я на ліжку.Що сталось?Нічого не пам'ятаю...Стоп...Паша..вікно..пташка..і я впала...Ммм моя голова.
-Пашааа-гукнула я.
Все було б напевно добре...та в кімнату ввійшов...Марк?
-Привіт принцеса)давно не бачились)-сказав Марк.
-МАААРК! Я ЗНАЛА. Я ВІДЧУВАЛА ЩО ТИ ЖИВИЙ!- я накинулась на нього з обіймами
-Так..Паша врятував мене. Він вкусив мене коли я був ще живий. І коли помер став вампіром.)Весела історія правда?- розказав Марк, обіймаючи мене.
-О, боже Марк...-зараз коли він переді мною ,аж камінь з душі...Зараз я стою в холодних обіймах Марка і плачу. Плачу від щастя , адже він став частинкою мого життя , частинкою мене...
-Не плач...я ж живий...ну тобто мертвий але живий.)- і ми двоє заржали.
-Так пташка яка прилітала вчора на вікно ти?-запитала я.
-Так тепер я можу перетворюватись.-відповів він.
-А де Паша?- запитала я.
-Я тут маленька.-відповів він, з за спини Марка
- Як ти так тихо зайшов ?-запитала я здивовано.
-Тебе ще вчити і вчити...Ми вампіри , ми абсолютно безшумні для людей. Звикай малишка.- сказав Паша. Да все таки повчитись не заважало б.
