На півдорозі до класу англійскої бачу його.
Пак Чімін розмовляє із заступником директора Ендрюсом: не надто гарним, середнього віку та маленького зросту чоловіком, котрий пахне як суміш дьогтю та тухлої риби. Поряд з відносно високим, невимушеним Чіміном Ендрюс виглядає, як маленький незграбний гном. Ніс Чіміна здалеку виглядає добре, що сильно мене турбує. Я хотіла побачити рану, або, хоча б шрам. Це дуже мене розчаровує.
Вони не бачать мене, але мені їх добре чутно.
- Я знаю, що для тебе це дуже важливо. Але не дозволяй цьому зруйнувати твоє майбутне. Якщо ти отримаєш стипендію, то зможеш оплачувати доглядальницю для своєї матері. - Каже містер Ендрюс. - Знаєш, скільки дзвінків з Єлю та Гарварду я приймаю за день? Вони бажають прийняти тебе, Чімін. Ти можеш безкоштовно вступити в будь-який університет Ліги Плюща! Не руйнуй ці можливості для себе.
Очі Чіміна залишаються байдужими, але на секунду я бачу спалах злості у них. Він швидко гасить її, його голос стає рівним й цілеспрямовано приємним - таким голосом, зазвичай, ти просиш дорослих залишити тебе у спокої.
- Я це знаю. Дякую за ваш внесок.
- Ні, ти не знаєш Чімін! У цьому і полягає вся проблема - ти не знаєш. Їй все одно стане краще з тобою чи без тебе тут...
Чімін помічає мене поверх плечей Ендрюса. Посміхається йому зовсім нещирою посмішкою, і поплескує його по руці.
- Мені треба йти. Мене чекає друг.
На моє здивування Чімін йде до мене. Ендрюс стежить за цим зі сторони. На обличчі Пака залишається такий лякаючий вираз, від якого мурашки йдуть по спині.
- Привіт. Вибач, що не зустів тебе за ланчем, - каже він.
Чімін нахиляється, його пальці пройшлися по моєму волоссю. Бурштинові очі вп'ялися в мене. Його голос стає таким низьким та сиплим, що стає схожим на тварину, а не на солоденького хлопчика, котрим був хвилину тому.
- Вдай, що ти, мій друг.
- Дай мені хоча б одну вагому причину, чому я повинна хоча б подумати про це, - злісно шиплю йому у відповідь.
- Саймон Келл. Це його ім'я, чи не так?
Від його імені серце, наче, зупиняється. Безіменний. Якого біса, Чімін знає про нього?
- Подивися на себе, це жахливе тремтіння. Ти фізично реагуєш на його ім'я. Тобі повинно бути неймовірно боляче. Вдай, що ти мій друг, або я назву його знову. Але голосніше.
