Ось настав перший день канікул! Ізабелла- це так було звати нашу головну героїню- вирішила піти в парк!
Друзів в неї не було. Хотя вона була дуже скромна дівчинка, і дуже вродлива.
Ось Ізабелла вже в парку-Оо! Як тут красиво!Але чому тут нікого немає?-здивувалася дівчинка.І вмить хтось за її спиною закрив Ізабеллі очі. Вона не зрозуміла хто це може бути, тут ж нікого не було!І вона тремтячим голосом запитала-Хто це? І що вам від мене потрібно?-стривожено сказала вона.Та людина яка закрила очі Ізабеллі тихо мовчала,тільки було чути як та людина дихає! Дівчинка дуже перелякалася і відірвала руки з її очей і обернулася подивитися,хто ж цей незнайомець!-Доброго дня ви хто? І що ви тут робите самі?- сказала схвильовано Ізабелла-Таке саме питання хотів я тобі теж задати! Що ти тут сама робиш?-сказав незйомець.-дівчинка відійшла на пару кроків назад.І вона дуже тихо запитала-А що вам потрібно від мене?-Ти мені дуже дуже подобаєшся!-схвильовано відповів незнайомець.Дівчинка закусила губу і побігла в темний ліс, подальше від нього.
Незнайомець не роздумуючи побіг за нею!
В Ізабелли були такі думки:
-Хто він таки?
-Звідки він мене знає?
-І чому я імено подобаюся?
-І я його люблю !
Ось такі думки були в Ізабелли.
