Я повинна бути в історії!

Частина 1: Привіт,Японія!

- З вас 1276 єн- сказав таксист який тільки що привіз п'ятнадцятирічу дівчину до її пункту призначення.

-Так, зараз.. Ось тримайте. - юна леді вручила таксисту гроші, та вийшла із машини,щоб забрати валізи.

В цей момент, проходив один 19 річний хлопець який був повністю погружений у свої думки.

-Блін, чому я не можу жити в таких пентхаусах?! Ось настане день коли я буду безмежно багатим і куплю найдорожчі будинки у Токіо! - юнак із-за своїх роздумів не побачив перед собою валізи. І через секунду він вже лежав на землі.

-Що трапилось?! Ой ,сер, ви не постраждали? - запитала трохи шокована дівчина.

- Я....я....ем...тут віджимаюсь. 98,99,100 фух спортсмени повинні завжди бути в формі.

-Ем..з вами точно все гаразд?

-Так, так. А я бачу, що такій леді як ви буде важко донести всі ці валізи. Дозвольте я вам допоможу.

-Ні, дякую. У мене є ліфт в будинку так, що я сама. - дівчина швидко зібралась і пішла в сторону своєї домівки.

-Що за дивний тип?! Маньяк блін.
Віджимається ,ага, та він лежав на асфальті! - не виходила із думок Селіна. Так це ім'я головної героїні. Дівчина із дуже заплутаною історією одним словом. Про яку ми дізнаємося згодом.

- Нарешті я вдома. Зараз відпочину від перельоту і за роботу!

Сказала дівчина яка щойно зайшла у свою нову домівку. Це була величезна квартира, а точніше пентхаус у стилі модерн. Тут панували здебільшого чорні, сірі, білі та темно-коричневі кольора. На першому поверсі була розташована кухня, вбиральня, спальня та вітальня яка найбільше звертала на себе увагу, адже була розташована в центрі квартири, а біля неї стояв великий камін. Далі великі коричневі сходи вели на другий поверх. Там знаходиться гардероб, кабінет, а також ще одна спальня та вбиральня.

Селіна прийняла ванну, поїла та почала готувати торт. Так вона працює «кондитером на дому».

-Так-с, на завтра тільки одне замовлення. Сера Коджі Хеко, торт для його доньки Іорі їй 7, любить полуницю, єдинорогів та фей. Супер інформація. Добре, подивимось, що вийде. Ага у мене немає усіх інгредієнтів, клас! Молодець Селіна, у тебе пам'ять як у рибки. Ok Google, де тут найближчий кондитерський магазин? 15 хвилин ходьби, він працює до 22:00, зараз 21:34. Встигну!

Дівчина одягнулась та швиденько побігла до магазину.

-« Sweet Store », здається воно. - дівчина ввійшла в середину. Перед нею сидів хлопець, його ноги були на столі, а сам він лазив в телефоні, але коли побачив клієнта впав зі стільця. Швидко піднявся поправив свій « головний убір» на якому була зображена полуниця, та рожевий фартух на якому також була полуниця.

-О ні, це знову той тип! - подумала Селіна. - Можливо він мене не пам'ятає.

-Це вона, це вона, це вона. Так веди себе мужньо. Ти чоловік. - подумав хлопець.

- Доброго вечора.

-Халлоу, точніше привіт, точніше доброго вечора. - все, це провал!

- У вас є сусальне срібло, червоний кандурін та різні желейки із феями, веселками, єдинорогами або щось подібне казкове? - запитала Селіна.

-Так, так...А, що таке кандурін?

-Це натуральний барвник.

-О так, я знав про це. Просто вас перевіряв. З вас 2146 єн. Доречі як вас звуть? Просто кондитери повинні знати одні одного.

-Мене звати Селіна.

-Селіна, таке чудове ім'я. Мене звуть Акайо. А леді така як ви сьогодні вільна? Просто я тут подумав, що можливо ми могли б...

-Мені 15.- перебила його Селіна.

- Оу -"почекаємо"- ви такі молоді...

-Дякую, ось 2146 єн. До побачення.

-Папа....