♡Якщо це сон, тоді я хочу спати вічно♡

♡9♡

Після того випадку пройшов тиждень.Для мене час досить швидко й не помітно пройшов, але я встигла помітити, що мої подруги і хлопці з BTS дуже зблизилися і не в тому понятті, що зустрічаються до того ще не дійшо, ну крім Яни і Чіміна і Юлі з Техьоном.Віка з Хосоком люблять один одного, але все ніяк не можуть признатися один одному, Мері і Чонгук теж саме, що й попередня парочка, але Чонгук вже пробує робити перші кроки, а от Божена і Юнгі - це двійня, яка схоже тільки симпатизували одне одному, але щось більше вони не відчували до один одного чим засмутили усіх, але усе ще попереду.НамДжун і я також дуже зблизилися, але я чомусь відчуваю себе, як не в своїй тарілці і сама на себе не схожа...Я все більше і більше закохуюся в НамДжуна, але все ніяк не можу йому цього сказати і мене лякає те, що може прийти такий день коли вже буде за пізно це говорити...Чому усе так складно?Чому я не можу сказати: "НамДжун я люблю тебе"? Він ж на половину мій чоловік, але чому я так боюся йому це сказати...
-------------------------------------------------------------
Я прокинулася від ніжних промінчиків сонця-ні я прокинулася від прямого попадання сонячного світла яке світило мені прямо у обличчя.Це була 7:20 я чудово чула, як НамДжун розходжує по кімнаті в пошуках чогось, я не звернувши на це великої уваги «плюнула» і обернулася на другий бочок і продовжила додивлятися свій прекрасний сон, але через пару хвилин мене почали вже прямо будити.
НамДжун:Андріано вставай сонечко вже встало!
Я:Вже...-пробурмотіла я навіть не думаючи вставати з теплого ліжечка.
НамДжун:Ти хочеш свій перший день в коледжі пропустити?
Я:Так...
НамДжун:Ні дорогенька я цього не позволю тобі зробити, а ну вставай!-НамДжун став біля ліжка і почав убивчим поглядом дивитися на мене, але у зв'язку з тим, що я була обернута в іншу сторону мені було начхати.-Значить не хочеш прокидатися, так?Гаразд тоді давай домовимося.
Я:Ну давай...-ще сонно говорила я.
НамДжун:Якщо ти зараз встанеш з ліжка і швиденько приготуєшся до коледжу, тоді після нього ми підемо прогуляємося.
Я:Без мене йди.
НамДжун:Ти не хочеш в зоопарк? Ну гараз, якщо ти не наполягаєш...
Я:Стоп! Ти не говорив, що ми підемо в зоопарк!?
НамДжун:У тебе є 10 хвилин, щоб переодітися, вмитися і піти поїсти.
Я рухом встала з ліжка і вже за 5 хвилин була готова, тоді я спустилася на кухню, щоб перекусити ну, а там вже сиділи дівчата.Привітавшись з усіма я взялася за сніданок.
Коледж був великий і своїм виглядом нагадував палац мене це вразило.Я з нетерпіння хотіла заглянути у середину, але мені довелося ще чекати дівчат поки ті вийдуть з машини разом з бантанами.Як тільки я хотіла увійти за двері будівлі мене хтось взяв за руку - це був НамДжун.Після того випадку коли я загубилася він завжди брав мене за руку і не відпускав саму у якісь великі і людяні місця, чесно кажучи мені подобалося це.В середині було дуже багато дітей мені з дівчатами навіть не зручно стало коли ми побачили, що на нас вбивчо дивилися інші дівчата.
Семеро хлопців провівши нас до нашого класу попрощалися і подалися у свій.З початком уроку вчитель покликав нас і сказав відрекомендуватися:
Мері:Мене звати Марічка можна просто Мері.
Віка:Мене звати Віка.
Юля:А мене Юля.
Яна:Мене звати Яна.
Божена:Мене Божена.
Я:А мене Андріана.
Усі дивилися на нас привітно і це радувало, але було одне но...Навіть з моїм поганим зором я помітила, що на нас дивилися четверо хлопців і я вже здається десь їх бачила...Бачила!
Розсівшись за парти вчитель почав урок.Як тільки продзвенів дзвінок до перерви усі і я також почали виходити з класу на вулицю, але мене раптово затрима вчитель.Мої подруги вийшли з класу і чекали мене за дверима.
Вчитель:Андріано я б хотів тебе дещо спитати і водночас запропонувати.
Я:Що саме?
Вчитель:На скільки я знаю по твоїм даним я прочитав, що ти досить добре вміла розповідати вірші і тому подібне, я правий?
Я:Ну так в мене це виходило.
Вчитель:Я б хотів, щоб ти прочитала ось це на початку концетрту-змагань, який відбудеться через два тижні.-він дав мені папку в, якій був листок із промовою, але крім нього там лежало ще щось.-Якщо тобі не буде важко не могла б ти залишитися після уроків ми трішки пройдемося по цьому.
Я:Гаразд, а що це за другий листок?
Вчитель:Ну я подумав, що ти із своїми подругами будете не проти взяти участь на цьому концерті-змагань і дав вам бланк, щоб ви заповнили його.
Я:Ви хочете, щоб ми співали на концерті?
Вчитель:А чому б і ні це досить цікаво, а для репетицій ви можете використовувати зал на другому поверсі.Туди ніхто не ходить, тому можете користуватися.
Я:Ну гаразд ми подумаємо над вашою пропозицією.
Вчитель:От і добре, тоді можеш йти не буду тебе затримувати.
Я:Гаразд, до побачення.
Вийшовши з класу за дверима мене повинні були чекати подруги, ну я так думала.Нажаль за ними стояли ці четверо хлопців, які тоді до мене лізли коли я заблукала.
Хлопець 1:Привіт Андріано, як справи?-спитав високий синьоокий блондин в тій ж самій червоній сорочці.-Нам тоді помішали і ми так і не встигли нормально познайомитися.
Я:У мене все нормально, а познайомитися маєте можливість зараз.-твердо і стримано відповіла я.
Хлопець 1:Мене звати Лі Хо.-це той блондин.
Хлопець 2:Мене Канг Пакпао.-це брюнет з карими очима трішки нижчий за Хо.
Хлопець 3:Я Лім Джин Хо.-промовив брюнет з сіро-зеленими очима.Він був таким ж високим, як Хо.
Хлопець 4:Моє ім'я Ченг Со.-високий шатен з карими очима також високий.
Я:Дуже приємно, а мене ви вже заєте тепер мені требе йти.-як тільки я зібралася піти від цих неприємних для мене персон мене звісно зупинили.
Лі Хо:А ну почекай давай ще поговоримо ти ж тепер наша однокласниця, чи не так?
Я:І що з того?
Яна:Андріано!-прокричала Яна підходячи до мене.-Там тебе усі на дворі чекають ходи, а це хто? Стоп це ж ті придурки, які до тебе тоді лізли.-Яна взяла мене за руку і відвела мене від них подалі.-Мало дісталося, якщо ви досі лізете до неї?
Я:Яно?
Яна:Ще раз до неї підійдете я вам шиї поскручую!-погрозила та.
Ченг Со:Янусю та не гнівайся ти так ми всього лише знайомилися.
Яна:Як ти мене назвав?-сказала тихо, але знервовано Яна стискаючи повітьно руку і утворюючи кулак.
Канг Пакпао:Януся?А це не погано,-погодився з другом той,-Януся, хах!
Яна:Ну все падли ви напросилися!-і тут вона з розмаху заряджає двом хлопцям по їхній фізіономії.-Зі мною краще не жартувати! А ти,-у цей момент вона глянула на Лі Хо, - краще тримайся подалі від нас і від Андріани!-погрозила Яна.
Ми з Яною обернулися і пішли від тої четвірки чим швидше.

Читайте📖
Коментуйте💬
Ставте зірочку🌟
Мені приємно😊
Новий розділ вже недалеко😉