Шкільне кохання

Частина 11

Клері та Герміона вечеряли. Раптом у двері подзвонили.
- Я подивлюся хто там - промовила Герміона і піднялася із свого місця.
- А ти що на когось чекаєш? - з підозрою спитала Клері.
- Да ні - відповіла Герміона.
Герміона пішла відчиняти двері. Відчинивши двері Герміона побачила Джейса.
- Джейс?
- Привіт. Вибач що так пізно, я хотів би побачити Клері, якщо можна?
- Звісно проходь - відповіла Герміона, і запросила Джейса у дім.
Герміона привела його до кухні, де вечеряла Клері.
- Привіт - привітався Джейс із Клері.
- Привіт, Джейс. Щось трапилось?
- Я хотів побачити тебе, точніше як твоя нога?
- Упс, я певно тут зайва - промовила Герміона, і пішла у свою кімнату.
- Сідай поруч, не стій - Клері вказала на стілець, і Джейс слухняно сів поруч із нею.
- Дякую.
- Немає за що. Що до моєї ноги, то вона вже краще, трохи болить, але то таке. Мені Герміона казала що в тебе неприємності через мене.
- Не вигадуй, ти ні в чому не винна. У мене просто здали нерви, от і все.
- І все таки я почуваюся винною, і...
- Клері, усе гаразд. Я вже із восьмого класу із ними всіма гризуся - запевняв Клері Джейс - Це не твої проблеми, і ти не маєш ними переймалася.
- Дякую тобі, що прийшов. Будеш каву? Я пригощаю.
- Що ж, у такому разі я не можу відмовитись.
Клері піднялася, і пошкутильгала до чайника. Джейсу було боляче дивитись на Клері, і він підбіг до неї щоб допомогти.
- Дай допоможу.
- Не треба, я сама впораюсь - заперечила його Клері.
- Мені боляче на тебе дивитися.
- То не дивись.
Коли Клері хотіла зробити крок, Клері послизнулася, але Джейс швидко зреагував і зловив її. Їхні обличчя опинилися на небезпечній відстані. Іще б трохи і їхні губи злилися б у поцілунку, але цьому завадила Герміона.
- Ой, я здається вам завадила? Вибачте, я вже йду, а ви тут продовжуйте, продовжуйте - Герміона пішла у свою кімнату.
Клері почервоніла і відсторонилася від Джейса.
- Вибач, що поставила тебе у незручне становище - промовила Клері до Джейса.
- Це ти мене вибач, просто невтримався.
- Усе у порядку, головне щоб Герміона про це нікому не сказала.
- Це точно - погодився він.
- Дякую що зловив, інакше б усі кістки ще собі переламала.
- Немає защо, ти мені цілою потрібна.
Після останньої фрази Клері почервоніла іще більше. Джейс, помітив що ці слова Клері спантеличили, і він теж зніяковів.
- А із переломами кісток я тобі не потрібна?
Джейс підійшов до неї знову на небезпечну відстань, провів кінчиками пальців по її щоці і прошепотів - Я все одно не припиню від тебе бржеволіти.
Джейс сльніше притиснув Клері до себе і ніжно поцілував її в губи. Клері обвила його шию і сильніше притиснулася до нього. Із кожним поцілунком пристрасть зростала все більше й більше. У них закінчувалося повітря і вони відсахнулися одне від одного ковтаючи повітря. Але їм обом не хотілося це закінчувати і вони знову пристрасно поцілувалися.
- Джейс, зажди - прошепотіла Джейсові в губи Клері.
- Що таке? - прошепотів їй Джейс у відповідь не бажаючи зупинятися, він дарував їй поцілунок за поцілунком, міцніше стискаючи її у своїх обіймах.
- Нас може побачити Герміона, знову.
- Байдуже. Чуєш?
Джейс продовжував цілувати Клері знову й знову, втрачаючи хоч який небудь глузд. Клері не мала змоги втручатися йому. Джейс притиснув її до стінки не перериваючи ніжні, солодкі поцілунки.
- Із самого першого дня, як я тебе побачив, я втратив розум. Із самого початку я божеволію від тебе, і по самі вуха в тебе закоханий - Одна його рука сковзнула під її футболку.
Клері розуміла що це божевілля, але вона нічого не могла із цим зробити.
Вони б продовжували цілуватися, як би не Герміона.
- Вибачте, я на секундочку. Я не дивлюся.
- Герміоно! - вже невитримали Джейс і Клері.
- Ну що? В мене їжа закінчилася. І взагалі, встигнете ви ще націлуватися.
- Герміоно!!!
- Да йду я йду.
Герміона пішла до себе в кімнату і демонстративно гупнула дверима.
- Здається вона образилась - промовив Джейс до Клері.
- І що мені з її образ? І взагалі це я маю ображатися. Я потім подивлюся на її з Драко, коли вони будуть цілуватися, а я буду бігати туди сюди.
- Що ж, гадаю що мені вже час.
- Ну як знаєш. Ходімо, я тебе проведу.
- Гаразд.
Клері повела Джейса до дверей.
- Ну що ж, певно завтра в школі тебе не чекати?
- Доживемо, побачимо - відповіла йому Клері.
Джейс узяв її обличчя в свої долоні, потім поцілував її в губи і прошепотів:
- До наступної зустрічі - знову поцілунок - Я її з нетерпінням чекатиму.