Шкільне кохання

Частина 15

Усі четверо друзів вже вийшли із школи, і збиралися йти додому.
— Ой.
— Клері, що трапилося? — спитав в неї Джейс.
— Я забула свою кофту в школі. Джейс, почекаєш мене, поки я збігаю за кофтиною?
— Може мені збігати? — запропонував Джейс.
— Та ні, я сама.
— Гаразд, тільки йди по маленьку, добре?
— Добре.
Клері зайшла до школи і підійшла до своєї шафки. Забравши звідти кофту вона збиралася йти, але не тут то було.
— Новенька, стривай! — гукнула її висока брюнетка.
Клері розвернулася і побачила Аліну.
— Взагалі то, в мене ім'я є — промовила до неї Клері.
— Мені байдуже на твоє ім'я. Я хотіла тобі  дещо сказати.
— То кажи.
— Відчепися від Джейса, він мій.
— Ова, а він що тобі річ якась, чи що?
— Я ще із молодших класів його кохаю.
— То й що? Джейсу, здається, на це байдуже.
— Я б так не сказала. Учора у нас була гарна ніч.
— Послухай, мені вже остогоділо слухати цю маячню.
— Що ж, не віриш мені, то може повіриш фото.
Аліна простягнула Клері фото, на якому Джейс та Аліна обіймалися.
— Це фото ще нічого не доказує — ледь вимовила Клері.
— У мене є і більш пікантніші фото, якщо ти хочеш їх побачити, то будь ласка.
— Ні, дякую. Сама витріщайся на свої фото, а мені вже час.
Клері вхопила свою кофту і пішла геть.
Вибігши на вулицю Клері вхопила Джейса за руку і відвела у бік.
— Нам треба поговорити — твердо сказала йому Клері.
— Клері, щось трапилось? — із занепокоєнням спитав Джейс.
— Де ти був учора ввечері?
— Що ще за запитання? У тебе, звісно.
— А уночі?
— Вдома. Клері, що трапилося, ти можеш мені пояснити?
— У тебе було щось із Аліною?
Коли Джейс почув про Аліну, то в нього одразу настрій зник.
— Клері, ти про що?
— Було, чи ні! — ледь не крізь сльози крикнула Клері.
— Та що було? Ти можеш мені хоч щось пояснити?
— Ви спали разом?!
— Господи, яка гидота! Звітки ти це взяла?
— Відповідай! Так чи ні! — крізь сльози кричала на нього Клері.
— Ну звісно ж що ні!
— Тоді звідки ті фото, га?
— Які ще фото?!
Клері жбурнула Джейсові фото, яке дала їй Аліна.
— Та тут неозброєним оком видно, що це підробка. Клері, невже ти повірила їй. Ми ж так вчора добре провели разом вечір. Я тобі клянуся, що одразу пішов додому. Драко із Герміоною можуть це довести. Вони вечеряли разом коли я повернувся від тебе. Ми трохи порозмовляли, потім Герміона пішла додому а ми з Драко пішли спати.
— Господи, що у вас тут коїться? — до них підійшли Драко з Герміоною.
— Та ось дехто вірить всяким повіям більше ніж мені. Так, кохана? — вже не витримував Джейс.
— А що мені по твоєму думати, га?! Я не одноразово помічала, як вона витріщається на тебе. А тут вона пітходить і каже, що ви робили вчора вночі у ліжку, і вручає це огидне фото. І ще така: «Джейс мій».
— Стривай, це аліна тобі таке сказала?! — спитав у неї Драко.
— Так — ридавши, відповіла йому Клері.
— Знайшла кому вірити. Так, ану негайно миріться! Ця відьма тільки цього і хоче.
— Клері, я розумію що вона заплутала тебе, але ми повинні довіряти одне одному, інакше у нас нічого не вийде — Джейс підійшов до неї, взяв її обличчя у свої долоні і продовжив — Мені б не вистачило нахабства спочатку клястися тобі у коханні, а потім лягати із тією повією у ліжко.
— Вибач мене, я просто боюся що мені зроблять боляче — Клері розридалася ще більше.
Джейс міцно приміцно притиснув її до себе і намакався заспокоїти.
— Ну все, не плач моя маленька — шепотів їй на вушко Джейс.
— Слава Богу, що все закінчилось. Ну ми мабуть вже підемо — промовив Драко до Джейса.
Драко узяв Герміону за руку і вони пішли, залишивши Джейса та Клері наодинці.
— Джейс?
— Що таке, мій промінчик.
— Ходімо звідси.
— Ходімо.
Взявшись за руки вони пішли разом додому, намагаючись забути це непорозуміння.