Шкільне кохання

Частина 16

Увечері Джейс із Герміоною помінялися місцем ночівлі. Джейс пішов на ночівлю до Клері, а Герміона до Драко.
Драко разом із Герміоною дивилися якийсь серіал.
- Герміоно?
- Що?
- А Клері, я так зрозумів, дуже ревнива, так?
- Раніше вона була інакшою, а зараз вже яка є - відповіла Герміона.
- У якому сенсі раніше?
- Два роки назад, у неї був хлопець. Його звали нібито Найк. У минулій школі холопці бігали за Клері, але вона обрала саме Найка. Він доглядав за нею, дарував дорогі подарунки.
- І що ж потім сталося?
- Згодом Найку Клері набридла, і він знайшов собі іншу. Відтоді Клері важко довіряти комусь.
- Але ж Джейс не такий покидьок, я той Найк.
- Ні, ти не так зрозумів. Клері боїться втратити Джейса, боїться що його відіймуть від неї, розумієш? Їй потрібен час, щоб все усвідомити.
- Я готовий її запевнити, що Джейс ніколи не вмів гратися людськими почуттями, і їй не варто боятися.
- Я розумію що ти підтримуєш свого друга, але її теж можна зрозуміти.
- Гаразд, годі вже про ці сварки. Може у відмінності від нас та солодка парочка взагалі забула про цю сварку, і взагалі ні про що не хвилюється.
- І справді, це не наше діло. Нехай самі розбираються.
- Так, а що там у нас із вечерею? - нарешті відволікшись від теми
спитав Драко у Герміони.
- Ти зголоднів?
- Так. І якщо ти мене на нагодуєш, то я з'їм тебе - прошепотів їй Драко на вушко.
Герміона всміхнулася, і подарувала йому поцілунок в губи.
- Добре, зайчику, я приготую тобі вечерею. Ходімо на кухню.
- Ходімо.
Герміона пішла готувати вечерю, а Драко позадкував за нею.

* * *

Клері приготувала вечерею. Джейс ніяк не міг забути тієї сварки, що сталася біля школи.
- Клері, нам треба поговорити - рішуче промовив Джейс до неї.
- Може досить розмов на сьогодні? - відрізала Клері.
- Але це дуже важливо. Від цієї розмови будуть залежати наші стосунки. Мене лякає те, що ти не довіряєш мені. І я боюся, що...
- Не правда, я вірю тобі, але...
- І я саме про ось це «але».
- Джейс, давай не сьогодні.
- Ні, ніякого не сьогодні! Чому ти ігноруєш цю тему?! Тобі що байдуже?! Чи може ти взагалі мене не кохаєш, а просто вирішила пожаліти хлопчика-сирітку?!
- Все, годі! Два роки тому у мене був хлопець. Він клявся мені у коханні, але потім я йому набридла, і він навмисне, на моїх очах поцілував іншу, демонструючи що я йому вже не потрібна! Ну що, ти задоволений?!
- І ти зрівняла мене з ним?!
- Я просто боюся, що я тобі стану не цікава, і ти покинеш мене. Аліна значно гарніша ніж я. Вона висока, струнка, має пишні груди, а я, у порівнянні із нею нікчема - не стримуючи сліз Клері продовжила - Боюся, що знову залишуся дурепою, боюся, що...
Джейс не втримався. Він підскочив до неї, притиснув до себе і поцілував, обірвавши її.
- Дурепо, я кохаю тебе, чуєш? Чхати я хотів на її груди, ноги, зуби і тому подібне. Як би вона мене цікавила, я б давно вже зустрічався з нею, хоча це не дай Бог. Я ніколи тебе не покину, чуєш?
Джейс все міцніше і міцніше стискав Клері у своїх обіймах. Клері не вгамовувала плакати.
- Ну все, годі, не плач. Вибач мене, я не повинен був кричати на тебе. Ну все, котику, пробач. Припини плакати - шепотів їй на вушко Джейс.
Клері, трохи заспокоївшись, глянула Джейсові прямо у вічі, і спитала:
- Тобі правда на неї начхати?
- Так, мені на неї начхати. Кохана, годі про неї, у мене вже на неї алергія почалася. Давай вже вечеряти.
- Добре - відповіла вона.
Клері подала вечерю. Під час вечері Джейс не випускав руки Клері.
Після вечері Клері втомилася, і захотіла спати. По проханню Клері, Джейс ліг поруч із нею.
- Джейс?
- Що?
- А якщо вона... - Джейс не дав їй договорити, перервавши її поцілунком.
- Тшш, люба, ніякої «вона». Ходи до мене.
Клері притиснулася до нього, і прошепотіла:
- Кохаю тебе.
- І я тебе - прошепотів він їй у відповідь.
Потім Джейс погасив світло, і невдовзі вони поснули міцним сном.