Шкільне кохання

Частина 18

Клері з усіх ніг прибігла до лікарні. Вона увірвалася у палату, де був Джейс. Джейс лежав у ліжку, він дивився кудись у сторону вікна.
Клері підбігла до нього, і вхопила його руку.
- Любий, як ти? Я дуже хвилювалася за тебе. Драко сказав що у тебе проблеми із серцем, і...
- Тобі чесно відповісти як я почуваюся, чи ні? - промовив Джейс, не відводячи погляду від вікна.
- Ну звісно.
- Учора я був на межі, але я вчасно випив ліки. А сьогодні ситуація вийшла з під контролю. Сподіваюся що ти мені повірила, що між мною і Аліною нічого не було?
- Хіба це зараз важливо?
- Так, важливо.
- Я тобі вже казала, що вірю тобі.
- Що ж, у мене є ще одне до тебе запитання.
- Якщо тобі це дуже необхідно спитати, то питай.
- Ти хочеш зустрічатися зі мною?
- Любий, це ти про що? Ми й так зустрічаємося.
- Я мав на увазі зі мною таким, із купою вад. Ця хвороба для мене, як прокляття. Окрім Драко у мене майже немає друзів через цю хворобу.
- Мені все одно. Я кохаю тебе, чуєш - прошепотіла до нього Клері, і поцілувала його долоню.
- Всі так кажуть, але потім відвертаються від мене.
Клері лягла поруч із ним пклавши свою голову йому на груди.
- Кохаю тебе - прошепотіла вона.
Джейс прийняв її у свої обійми, і поцілував її у чоло.
- І я тебе теж - прошепотів він їй у відповідь.
Раптом у двері постукали, і у палату увірвалися Драко і Герміона.
- Ой, ми певно не вчасно, так?
- Ні, усе в порядку, проходьте - промовила до них Клері, встававши з ліжка.
- Ну що, друже, ти як? - поцікавився Драко.
- Я у порядку - відповів йому Джейс.
- Мушу зізнатися, ти нас дуже налякав.
- Я вас навіть з того світу дістану - жартував Джейс.
- Я тобі як дам «з того світу»! - обурилася Клері, легенько пхнула його у плече і повішала носик.
- Ну вибач мене, котику, це був жарт, ходи до мене.
- Слухайте, а може підемо всі разом кудись погуляти? - запропонував Драко.
- Було б непогано, але Джейса відпустять з лікарні? - відповіла йому Герміона.
- Зі мною все гаразд, коли зустрічаємось - вигукнув Джейс.
- Але ж лікар може тебе не відпустити.
- Ну от так завжди. Прокляття! - обурився Джейс.
У палату ввійшов лікар.
- Ну що, як ваше самопочуття? - звернувся до Джейса лікар.
- Чудово. А може ви мене відпустите?
- Ви що, збожеволіли? Ви залишаєтесь у лікарні на один тиждень! - суворо відповів Джейсові лікар.
- Але ж мені краще - невгамовував Джейс.
- Я вже все сказав - також суворо відповів йому лікар, і покинув палату.
Джейс перекривляв лікаря як тільки можна, і вилаявся.
- Друже, а може це й на краще? Відпочинеш і...
- А я не хочу відпочивати, не хочу валятися у цьому бісовому ліжку, не хочу їсти на сніданок і вечерю ту гидоту, яку вони видають за їжу!
- Джейс, годі! Ти як мала дитина, не хочу те, не хочу се! Тобі тут буде краще! - промовив до нього Драко.
- Я сам знаю що мені краще! І мені краще на фізиці і хімії сидіти ніж помирати тут!
- Господи, який же ти нестерпний!
- Ну вибач, яким мене матінка народила, такий я і є!
- Хлопці, не сваріться - встряла в суперечку Герміона.
- Драко, його теж можна зрозуміти. Приємного тут мало, але Джейс, тобі і справді тут буде краще. Ми будемо тебе провідувати після уроків.
- А я буду готувати тобі їжу, і приносити сюди - доповнила Клері.
- Гаразд, на цей раз вам пощастило, але я не викреслюю того, що я буду лаятися злікарем і насміхатися з медсестер та доводити їх до сказу.
- Ну що ж, у цьому увесь Джейс. Ми із Герміоною мабуть вже підемо. Клері ти йдеш?
- Ні, ви йдіть без мене, я ще трохи тут побуду.
- Ну тоді бувайте - попрощалися Драко і Герміона із ними, і вийшли із палати.
Клері сиділа у Джейса до самого темна, і потім теж пішла додому.