Шкільне кохання

Частина 20

Три дні по тому...

— Клері? — гукнув її Джейс.
— Що, тобі знову зле?
— Та ні, зі мною усе впорядку. Я тут порахував, що у мене не вийде піти на вечірку.
— Ну і чорт з тією вечіркою. Ми і удвох можемо не гірше провести час.
— Як, наприклад, три дні назад? — усміхнувся Джейс.
— Обійдешся. Ти будеш строчити мені конспекти із фізики, хімії, історії, математики, лі...
— Ну все, годі — обірвав її Джейс — Стривай, ти що, жалкуєш що залишилась зі мною? Нам же так було добре разом. Ну все, я образився.
— Гаразд, тоді я покличу мед сестру, нехай тебе нагодує, а мені вже час.
Клері взяла свою сумочку і пішла до дверей.
— Клері, стривай!
— Що?
— Я пожартував. Добре, я напишу тобі усі конспекти які треба, тільки залишся зі мною, і не клич ту злюку. Вибач мене.
— Добре, проїхали — буркнула Клері, і всілася на стільчик, поруч із ліжком Джейса — І ти вибач, просто мені зараз не до жартів.
— Люба, щось трапилось? — із занепокоєнням спитав Джейс, провівши своєю лодонею по її щоці.
— З того часу як померла моя мама, я шукаю свого батька. Мама рідко мені про нього розповідала, а точніше не розповідала взагалі. Я шукала його два роки, але все безуспішно. І я втратила надію. А марно. Учора чоловік, який нібито мій батько написав мені листа по електронній пошті.
— Люба, я не знаю що він тобі написав, але це треба перевірити. Він може виявитися шахраєм.
— Я спочатку теж так думала, але звідки він знає про мамині інтереси, її коронні фразочки і тому подібне. А саме шокуюче те, що він знає про наші стосунки.
У той самий час Джейс пив сік, і почувши останню фразу, він поперхнувся.
— А мене він звідки знає? — розгублено спитав Джейс.
— Не знаю, і це мене лякає.
Джейс помітив що Клері трохи налякана.
— Люба, не хвилюйся, все буде добре. Я тобі обіцяю. Ходи до мене.
Клері сіла із ним поруч, і притиснулася до нього. Джейс прийняв її у свої обійми, і поцілував у чоло.
— Зі мною тобі нічого боятися. Я нікому не дозволю кривдити мого маленького зайчика — прошепотів він їй на вушко.
Потім вони повечеряли і лягли спати.

                                * * *

День вечірки.

— Драко, ну ти до ранку в цій ванній кімнаті сидіти збираєшся?! Як дівка, їй Богу!
— От тільки не треба тут починати! Я повинен сьогодні виглядати розкішно. Я не хочу виглядати нікчемою перед Герміоною.
— О Господи, я скоро вовком вити почну.
— Можеш прямо зараз починати!
— Дуже смішно! Давай виходь, інакше двері зламаю і силою витягну із ванної кімнати!
— Все, все, все, вже виходжу.
Джейса виписали раніше з лікарні, але на вечірку він все одно піти не міг. Вони разом із Клері вирішили залишитись вдома. Клері з хвилини на хвилину мала вже бути у Джейса.