Тонке мистецтво пофігізму | Тонкое искусство пофигизма

Глава 1 "Не намагайтеся"

Звернення автора

Шановні читачі, звичайно, авторського права мені ніхто не давав, адже я ніколи не 'достукаюсь' до автора, тому, сподіваюся, що книгу не заблокують.
•
Думаю ви розумієте, як важко мені було перекладати книгу, тому просто молюся на те, щоб вам сподобалося.
•
Одразу відповім на декілька питань, які можуть зустрічатися.
"Навіщо?"
Мені просто НЕРЕАЛЬНО сподобалася ця книга і я дійсно щаслива, що знайшла її і прочитала оригінальною мовою. Саме тому, я подумала, що вам також варто приділити увагу цій книзі, а так як в інтернеті досить гарного перекладу немає, я спробувала сама це зробити. Звісно, я використовувала не точний переклад - один в один, тому, що книга досить 'важка'.
"Як ти переклала?"
Навчаюся вже 10 років у школі з англійським 'наклоном', якщо можна так сказати. Маю по 8 уроків англійської в тиждень (в понеділок, середу і п'ятницю по два уроки в день) та репетитора. Окрім цього, читаю та дивлюся серіали/фільми виключно англійською мовою. Тому, як ви можете зрозуміти я досить гарно розуміюся та орієнтуюся в ній.
"Чи довго?"
Дуже😅 На одну цю главу витратила чотири дні, години по 4 в день.
"Важко?"
Так. У книзі присутні багато переворотів, які я чудово розумію, а от 'перевести на папір' неймовірно важко, адже треба знайти відповідні слова і зліпити все до купи так, щоб це було зрозуміло.
•
Сподіваюся, я не даремно старалася) По вашому бажанню, максимальний репост хоча б на декілька годин, я дійсно хочу щоб це побачило багато людей, книга неймовірно повчальна.
•
Кажу одразу, будуть деякі слова, написані суржиком, адже без них мій переклад був би не таким насиченим. Буде траплятися багато повторів та, іноді ненормативної лексики.

Приємного читання.
З любов'ю,
eva💕
-------------------------------

Чарльз Буковскі був алкоголіком, бабієм, завзятим гравцем, хамом, жаднюгою, а в найгірші дні поетом. Це остання людина, яку ви взяли б за зразок або очікували побачити в книзі практичних порад.

А значить, з нього і почнемо.

Буковскі хотів бути письменником. Але десятиліттями його заявки відкидав майже кожен журнал, майже кожна газета, майже кожен агент і видавець, до яких він звертався. Мовляв, його творчість це жахливо. Грубо. Мерзенно. Брудно. Купи листів з відмовами ставали все товщими, наганяючи безвихідь, і під вантажем невдач Буковскі знову і знову тягнувся за пляшкою. Невтішна туга мучила його все життя.