Моя Неслухняна Дівчинка

Розділ 7

Через годину я буду іти на побачення з Маліком. Я уже сходила в душ і тепер сушила волосся. І що одягнути? Я не знаю куди ми підемо, і як потрібно одягнутися, тому я вирішила не заморочуватися і одягла джинсову спідницю і топ.

Зробивши легкий макіяж я була уже повністю готова, на годиннику показувало 17:40. Я ще раз подивилась у дзеркало, там стояла дівчина середнього зросту, з каро-зеленими очима і каштановим волоссям, посміхнувшись собі я пішла у вітальню чекати Зейна.

Довго чекати не довелося:" Я біля твого будинку, будеш готова - виходь". Я взула білі кросівки і крикнула батькам, що уже іду.

- Ого, ти так швидко! - радісно промовив Зейн. Він стояв спершись на чорну BMW. Звідки в нього така машина? На ньому була біла футболка, чорні штани і кросівки. Я зраділа, так як зрозуміла, що одяг підібрала правильно.

- Я просто уже була готова - відповіла я.

- Зазвичай дівчата довго збираються.

- Це не про мене. Я не розумію як можна збиратися півдня і потім ще й запізнюватися.

- Ти подобаєшся мені ще більше. Сідай! - сказав Зейн відкриваючи двері автомобіля і показуючи на сидіння.

- Куди ми їдемо? - запитала я сідаючи в авто.

- Зараз побачиш - відповів Зейн і обійшов машину сідаючи на місце водія.

- Чій це автомобіль? - запитала я те, що мене цікавило.

- Мій, подарунок від дідуся на 18-річчя.

- Воу, нічого собі! Хороший такий подарунок.

- Так, для нього це дрібниці, він завжди завалює мене дорогими подарунками. Намагається так компенсувати відсутність свого сина.

- Твого батька?

- Так, він живе в іншій країні, і ми не спілкуємось.

- Вибач, це не моє діло, я занадто багато запитую. - Сказала я трохи засоромившись. Я не думала, що Зейн буде так просто все розповідати і тому почала запитувати все. За такими розмовами ми під'їхали до парку, який знаходився в іншій частині міста. Це маленький парк за яким зразу ж починається ліс.

- Чому ми приїхали саме сюди? - запитала я.

- Це моє улюблене місце, і я хочу тобі його показати. - Сказав Зейн, і дістав з багажника якісь речі і ковдри. - Пішли!

Ми зайшли в парк і зразу ж пішли в сторону лісу. Мене це злякало, можливо він маньяк? Ми піднялись трохи вверх, так як парк був на схилі. Вийшовши на ганявинку я побачила гарний краєвид. Ми були десь на рівні верхівок дерев, і тому можна було побачити весь ліс, і озеро яке було в лісі, я навіть не знала про нього.

- Тут гарно! - сказала я, поки Зейн застилив покривало і зверху поклав ще ковдру, витягнув шоколад і термос з чаєм.

Це дійсно було справжнє побачення, і навіть романтичне. Я не очікувала такого від нього, і мені стало цікаво, що це за хлопець? Я захотіла дізнатися і зрозуміти його поведінку і відношення до мене.

- Сідай - сказав Зейн показуючи місце біля нього. Я обережно сіла і він замотав мої ноги в ковдру. - Ввечері тут прохолодно, а в тебе голі ноги - з турботою промовив Зейн, я навіть посміхнулась таки м його діям.

- Ти не сказав куди ми їдемо і я одягалась інтуїтивно.

Зейн протягнув мені чашку з чаєм і три шоколадки:
- Я не знав який ти любиш шоколад, тому вирішив взяти різний.

- Молочний - сказала я, і взяла кусочок молочного шоколаду.

- Я теж - Малік теж взяв кусочок молочного шоколаду і посміхнувся мені.

- Ти говорив, що ти спостерігав за мною - почала говорити я, бо мені було цікаво.

- Так, давно. В минулому році ти захистила хлопчика, якого штовхали і сміялися з нього однокласники, ну і тоді я помітив тебе. Після цього часто спостерігав за тобою. Тому я знаю, що ти мені подобаєшся і я вирішив , що ти будеш моєю. Ти моя, Еліс!

Я була здивована від слів Зейна, він дійсно за мною спостерігав. Можливо я дійсно йому сподобалася, але скільки уваги навколо нього, він може вибрати будь-яку дівчину.

- Ну я не твоя, не потрібно мене присвоювати, я не річ! Але я здивована від того, що ти сказав. Не думала, що хтось може спостерігати за мною. В нас так багато гарних дівчат в школі, які будуть раді з тобою поспілкуватися. Чому я?

- Тому що ти особлива. Я не помічав нікого з тих дівчат, лише тебе - Зейн так подивився в мої очі, що мені стало тепло всередині і усмішка з'явилась на обличчі.

Ми ще сиділи пару годин і розмовляли, Зейн як виявилось дуже цікавий співрозмовник. Він захоплюється музикою і малюванням, веселий і знає багато цікавого. Спочатку він здавався таким мовчазним, я ніколи не бачила як він так посміхався в школі чи розповідав так захоплено якісь історії. Але такі швидкі зміни мене насторожували, це ніби інша людина.

- Завтра зустрінемось? - запитав Малік, коли ми під'їхали до мого будинку.

- Можливо - засміялась я.

- Значить зустрінемось! - впевнено сказав Зейн і нахилився до мене. Я захвилювалась, невже він буде мене цілувати? Ні, я ж не вмію і не хочу. Він швиденько поцілував мене в щоку і відсунувся. Хух, я уже захвилювалась.

- Бувай! - коротко сказала я і пішла в будинок.