Клан Ювелірів

Розділ 14

POV Ілайя

Я лежала в холодному ліжку і мене в середині все кипіло. Зняти корсет і туфлі, які здавалися для мене малими, мінімум на два розміри, було як знову родитися на світ. Але ще кращим це змити з голови тонну лаку, яким Рита старалася зробити з мого волосся щось людське.

Холодний піт стікав з лоба, мені потрібно заспокоїтися, бо завтра я маю витримати допит Сев і реагувати нормально на Єгора. Як ми з Сев могли прорахувати все окрім цього? Як ми могли прорахувати Єгора? Навіщо я взагалі на це погодилася? Що було б якби вчасно не підійшла Єва? Та це було б ще гірше якби вона, саме вона, побачила мене.

Це все крутилося в моїй голові, немов смерч. Невдовзі я побачила світло за вікном, і почула якісь голоси на вулиці. Мабуть, повернулася Сев з Єгором. Ще кілька раз перекрутившись у ліжку, сон забрав мене з собою у світ єдинорогів і солодкої вати.

Сев кричала, наче божевільна, коли я її розповіла. Вона довго не могла повірити в те, що я її розказувала – для мене ж це все було, наче сон. А коли я їй розповіла про поцілунок – вона дивилася на мене, як на божевільну. Я не хотіла їй це розповідати, але слова самі полилися з мене. А тепер я шкодувала, бо не знала, як вона відреагує.

- Сукню потрібно викинути, – запропонувала вона, - щоб він не побачив..

Я була згодна - не хотілось мені, щоб він усе дізнався. І хотіла його чим довше не бачити, щоб на нього нормально реагувати. Але мене здивувала реакція Сев. Я не знала, що я очікувала, але точно не цього.

-Що ти на мене так дивишся, ніби побачила Жанну Д'арк? – вона засміялася.

-Просто мене дивує твоя реакція на Єгора і те...

- Не зважай. Єгор міняє дівчат, як рукавички. І для нього поцілунок геть нічого не значить. Та навіть якщо і щось значив, то тримайся від нього подалі, бо не хотілося мати ще одну фанатку під парканом.

-Фанатку? – постаралася я з сміхом промовити, хоча відчувала, що щоки червоніють, а в серці, щось закололо.

- Так. Всіх своїх «дівчат» - вона зробила в повітрі лапки. - Єгор сам кидає, а потім вони ходять сюди і благають його, потім мене, щоб я з ним поговорити. Бо бачиш, він сенс їхнього життя і вони не можуть жити без нього, якщо він не повернеться, то накладуть на себе руки.