Назавжди у моєму серці

Ти знаєш мого брата?

POV Лія

От і цей день настав!
Багато хто мене питає:
"Не розумію тебе,така тяга до навчання, тільки кажеш,щоб пошвидше настали ці прекрасні дні Універу".
Чесно кажучи,я ненавижу вчитись, школу я ледве терпіла.Уроки,домашні завдання, вчителі які не давали спокою,це все так вимотувало.
Що ж змінилось?
Нічого!Я залишилась при тій самій думці.Але це не означає,що я проти школи йду!Так,вона дає знання,але й багато того що не принесе ніякої користі в житті.Інша справа,коли ти вчиш те, що тобі подобається і якою справою хочеш займатись ціле життя.Вибирати треба серцем,це буде правильним вибором

Зараз я стою перед Університетом і тільки дивлюсь,як попри мене проходить багато людей.Ці почуття неперевершені!Дуже сильно переживаю.Я навіть не сподівалася,що доб'юся цього..Таке відчуття,що зараз впаду і не прокинусь...

- Привіт....ауууу...ти мене чуєш?З тобою усе впорядку? - під моє вухо кричала якась дівчина

- Що?- від несподіванки у мене чуть серце не стало

- Кажу привіт!

- Привіт! - переді мною стояла кореянка,маленького росту,вона була дуже мила і красива.

- Першокурсниця?

- Так

- Які предмети?

- Художнє мистецтво і хореографія

- Оуу, сестричко,то ми значить по тому самому шляху йдем,тільки я не на художню,а на вокал - з радості вона вдарила своїм кулаком мені по плечі..а вона сильна!

- Що? Сестричко? - хоч ця дівчина дуже мила на вигляд,але своїми манерами.. ужас..у її жилах точно тече кров пацанки..

- Оййй,пробач, забула представитися.Мене звати Кім Юна.А тебе?

-Лія

- Дуже приємно,ну що ж,давай йдемо,а то скоро почнеться урок.Було б дуже не гарно з нашої сторони запізнитись у перший день.

Коли ми уже почали заходити у середину,то почули,як хтось біжить заду нас і кричить..

- Юна!Стій!!!

- О Господи, тільки не вони!! - скривившись, вона підняла своє обличчя - Аххх...- видно вона їх дуже добре знає,якщо так поводиться.До неї підбігли два корейця дуже красивої зовнішності,таке відчуття якби вони були моделями..ну дуже красиві

- Ти тут!!Не сподівано!Таки тебе вговорили сюди поступити!- один з них її приобняв і причепився до неї як пиявка. - Хто це з тобою!Познайомиш? - прикусуючи губу він оцінював мене,від усього цього аж тошно стало.

- Намджун,Джин, вас так тут не хватало! Хочеш познайомлю, але з тою стінкою.І ще одне,що я хочу тобі сказати,забрав свої руки,а то засуну їх у те місце звідки ти їх ніколи не витягнеш!

- Оххх,як завжди ти у своєму репертуарі.Ну нічого,я піду.Ще зустрінемось злюка! - поцілувавши її у щоку,він рванув з усієї сили,бо розумів,що йому буде гаплик від Юни.

- Начувайся Кім Намджун,як зустріну пристрелю тобі башку!!! Тільки попадись мені на очі!!!Тобі кінець!! - Після усіх її слів,мені аж самій страшно стало..Дааа,з характером дівчина.Тепер розумію чому хлопці її люблять понервувати...

- Не звертай уваги,завжди мене люблять позлити

- А це хто?

- Найкращі друзі мого брата!Кожен день перед моїми очима,не дадуть нормально пожити!Аххх,і навіщо сюди поступила,знала що вони тут будуть!!

- Значить якщо друзі твого брата вчаться тут,то значить і він також?

- Прямо в точку.Кожний день пики їхні бачити..Але добре,що Чімін і його дружбани останній рік учаться.Потерпіти тільки рік..

- Ти сказала Чімін? - хмм..Чімін, то хіба не той,який разом був з Чонгуком,але багато людей з таким ім'ям,а може..

- Так..якесь дивне лице у тебе стало, ти знаєш мого брата?

- Можливо,але я у цьому не впевнена

- Ага,давай я потім розкажу про них,бо зараз так уроки починаються..

Ну от і нова частина,нарешті я написала...Надіюсь вам сподобається,я і далі буду старатись для вас!!!Дуже чекаю ваших коментарів!!!!
Також мені дуже цікаво:де ви учитесь?Розкажіть трохи про себе!