Я завмерла. Всередині з'явилося почуття , що я знайшла те що давно втратила. По тілу пронісся табун мурашок і ніби в душі розлилось тепло. Я стояла в магазині декоративних речей і дивилася на картину. Там їх було багато , але мене вони не зацікавили так як вона. Можливо якби ви її побачили то просто пройшли повз, але я і кроку не могла зробити. Таке враження , що вона хотіла мені щось показати. Вона манила. Мені так і захотілося провести рукою по мазкам на картині і вдихнуть запах фарб і часу ...
На ній був намальований ліс. Він ніби живий, трохи незвичний з дивними і казковими деревами яких я ніколи раніше не бачила, а на задньому фоні ледь видно, як обережно визирає якась тварина. Вона теж була якось казково прекрасною, наче міфічна. У ній можна було б розгледіти пантеру якби не золотисто-помаранчева грива з яскраво зеленими, як смарагд очима ... Картину можна було розглядати дуже довго і я це чудово розуміла, і хоч у мене було мало часу , я не могла нічого з собою вдіяти лише стояти і продовжувати милуватися. Чим довше я дивилася , тим більше у мене було відчуття ,що я потроху пропадаю і якщо закрию очі, то в наступну мить я буду вже там.
Я трохи злякалась , коли відчула обережний дотик до руки, яким намагались привернути мою увагу. Коли я повернула голову , то зустрілася з мудрим і уважним поглядом тепло янтарних очей старенької жінки. На зріст вона була не високою , світле волосся були переплетене разом з сріблястими пасмами, що виглядало елегантно і водночас природно, подивившись на неї можна було зрозуміти ,що саме про таких бабусь говорили бабусі кульбаби. Біля її очей був старий малюнок зморшок, які могли означати лиш те, що ця бабуся любить посміхатися і робить часто й щиро . Вони не скільки не псували її красу. А від бабусиного одягу пахло свіжістю та травами , що було дивно в цю пору року. Адже за межам цього ,затишного і красиво обставленого, магазинчика вирувала буря і все було вкрито білосніжним покривалом. І час вже наближався до вечора . Часу місяця й зірок, що танцюють в просторах всесвіту.
-Ну що , дитя, сподобалася картина? - Запитала, мелодійним голосом старенька.
На що я тільки кивнула, і знову спрямувала погляд на картину. У наступний момент я зрозуміла, що хочу купити її. Про що і повідомила цій приємній старенькій жінці, яка стояла біля мене і також дивилася на картину. Я не знаю чому я вирішила, що саме вона власник цієї крамнички але у мене було таке відчуття, що я мала рацію.
