Клан Ювелірів

Частина 2: Розділ 33

POV Ілайя

Біла сукня прикривала будь-яку клітину мого тіла. Я не люблю відверті сукні, але ця була повною протилежністю. Я підняла очі і подивилася в дзеркало, ця білосніжна сукня не була схожа на жодну із тих, що я одягала під наглядом Сев. Але для такого свята все ж можна. І єдине що відрізняло мене від образів Сев, це скромність і мінімум макіяжу, який складався з криваво-червоної помади на устах. Волосся я завила в хвилі, саме цю зачіску я зробила, коли мала відбутися звана вечеря.

Хтось ззаду підійшов, я повільно розвернулася і побачила її. Єва. Не очікувала її тут побачити сьогодні. Вона теж була у білій сукні, але у короткій. Волосся її було закладене у легкі локони, а у волоссі було кілька живих квітів. Згодом я звернула увагу на її руки. Вони були усі в ранах. Маленькі ранки, що вже трішки зажили, вкривали руки від кінчиків пальців і до ліктів. Таке відчуття, що дівчина від когось повзла тернами. Дівчина щось тримала в руці.

-Єва? – зі сльозами на очах я прошепотіла. – Вибач.

-Не переживай. В мене є дещо для тебе. Це та реліквія, яку ти забрала на горі Ліпа у того хлопця. Його, здається, звали Марк. Пам'ятаєш?

Я, звичайно, пам'ятала той момент, коли Марк на мене накинувся, та ледь не відправив у перший вимір, і пам'ятаю як Катіна мене врятувала, і пам'ятаю як в Сев всі нутрощі не вивалилися, та я не могла зрозуміти звідки Єва про це знає. Вона підійшла і почала закладати мені її у волосся, як гребінець.

-Так. Але що це означає?

-В тебе сьогодні свято, тому не думай про погане. Ця реліквія вирішить всі твої проблеми. І..

- Що таке? – я розвернулася і подивилася їй у вічі. Дівчина хвильку повагалася, але згодом зібралася думками.

- Ви довіряєте кроту. – а потім посмішка з'явилася в неї на лиці. - Отже. Ти добре все обдумала? Ти впевнена у своєму виборі? – не слухала вона мене, а мені це перестало подобатися.

-Так. Я обдумала.

-Тоді пішли.

Єва подала мені букет білих троянд і повела до виходу. Весь дім був прикрашений різноманітними квітами білого кольору, повітряними кульками, стрічками та всякими іншими дрібничками, але все було так прекрасно і гарно. Ми прийшли до сходів, де на першому поверсі було багато людей, і всі вони були в вишуканих білих сукнях – батьки, Соломія, Горислав, Рита, Міласлав, інші жителі Барратора, Катіна, коли я її побачила почала посміхатися, а вона мені, збоку стояла Сев. Вона також була в білій сукні, і стояла в самих дверях.