Автор Юля(^-^)
Вісімнадцятирічна Джейд і не знала, що коли-небудь буде мати почуття до своєї знайомої. Як би дівчина не намагалася, усе ж перебороти серце не так легко... Чим закінчилася історія Джейд сама вам розповість.
"Ох боже, які в неї гарні очі, як із чистого сапфіру". Я дивилася на Меделін в профіль.(вона старша за мене на два роки) Волосся у дівчини м'яке каштанове трохи хвилясте, зібране у милий хвостик. Її обличчя плавно переходило у ніжні лінії. Губи соковито блищали на квітневому лагідному сонці. "Боже, Джейд, як ти можеш зазіхати на свою подругу! А ну припини!" - посварила сама себе у думках. Хм, у нас наступна лекція з історіі в одній аудиторіі, цікаво...цікаво... Раптом мої думки перехопив різкий поштовх чієїсь руки. Прибулець, якого я ще досі не побачила, ззаду вхопив мене за талію. "Ну звісно, я знаю хто це..." -ВІОЛО!!!- Я закричала на весь універ,- БОЗНА-ЩО КОЇШ!! ВІДПУСТИИ~ИИ!!!- *вкусила за плече* -Ай, Джей, боляче ж! -Хе, їще б,- я тріумфально подивилася на дівчину. Коротко стрижене волосся перефарбоване у рожевий із блакитним. (Чомусь завжди Віо нагадувала мені хмаринку). Окуляри-кругляшки з жовтими лінзами. На вухах прямокутні сережки із червоного пластику. Вдягнена у джинсовий жакет, доречі, ззаду на спині була нашивка на якій намальована змія і троянда. Футболка "I'm don't care". І (найголовніше) довгі шкарпетки кольорів веселки. (Віо називала це "пропагандою ЛГБТ"). Але все ж, ця "пропагандистка ЛГБТ" не відчепилася. До нас підійшла Меделін. "Боже, боже, тільки не розплався, прошу. Вона усього-лиш твоя подруга, НЕ БІЛЬШЕ". Я до останнього вірила у те, що маю традиційну орієнтацію. -О, Джей, - Мей мило усміхнулась, я на мить розтанула в її глибоких очах, - Віоло, відпусти! Віо тут же (нарешті) відсахнулася від мене. - Ось так краще Сапфіроока ніжно взяла мене за руку
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
