Ця історія про те, як одна дівчина з багатої сім'ї, дізнається, про таємницю свого роду. На перший погляд дівчина самодостатня і ні в чому собі не відмовляє, але одна зустріч перевертає її життя з ніг на голову. Після якої вона повертається в минуле...
Холодний воздух, промайнув в кімнаті. Від холоду, я прокинулась. Кімната була холодна. Біля ліжка були батареї. Я вирішили їх включити. Стало трохи тепло, але ненастільки.
Підійшовши, до дзеркала я побачила сонну дівчину, яка лише думає та згадує.
Вийшовши з кімнати, я попрямувала до ванної. Зайшовши, я умилася та пішла до себе. Підійшовши до шафи, я вибрала одяг.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Волосся розчесала, та лишила так. Потім я спустилася на перший поверх. З кухні, вже йшов приємний запах. Заходячи на кухню, я побачила Тараса. Він готував щось на сковородці. Я сіла за стіл.
-Доброго ранку,-привіталась я. Він обернувся та побачив мене.
-Доброго,-якось сухо відповів він.
-Що готуєш?
-Омлет. Будеш?-не відводячи погляда від сковородки.
-Так, а де тітка?
-Мама, поїхала в місто до подруги.
-Ясно,-я вже не чекала на якісь розмови, аж раптом він обернувся до мене.
-Слухай, не будь дурочкою. Ти мені не цікава. Ліпши, не розмовляй зі мною,-після цих слів він далі обернувся до сковородки.
Да уж, день ще той. Коли він приготував омлет, то поклав на стіл. Сам він пішов. В мене апетит пропав, і я піднялася в свою кімнату. Зайшовши, я побачила СМС-ку від "невідомого".
-Привіт. Слухай, Владо. Я тут подумала може ти повернися в Америку?
-Хто це?
-Софі. То як?
-Ні, вибач. Я тут назавжди. Мама, ще досі не може прийти до себе.
-Як так сумую за тобою.
-Я теж. В тітки добре, але я не відчуваю, що тут я буду назавджи.
-Чому? Що сталося?
-В тітки є син, він недолюблює мене. Може він не звик до мене. Адже ми не виділись 15 років.
