Думки Про Майбутнє

Глава 25

************************************
Це було як вчора. Все що я пам'ятала, це було лише плід моєї уяви. Хоч як мені було болячи, хоч як я страждала. Все одно я вижила і це мене з кожним разом дивувало. Я ніколи не хотіла мати такого життя. Моє життя було як в страшному сні, а головне те що я вже рік не можу нормально спати. Весь час я чую якісь голоси, ходжу весь час туди, сюди. Мені навіть здається, що зі мною хтось говорить. Але я не розумію, хто та людина?!

Знову ці лікарі. Знову моя нещасна доля. Мою увагу привертає картина на стіні. Я її замітила лише тепер, але вона була у вигляді темної фігури з руками які простягала. До мене підходить лікар. Я сиджу спокійно. До цього всього я вже давним давно привикла. Мене не цікавить душа інших людей, а головне це - Він.

Хм? Він? Цікаво про кого я? А це я вам розповім...
************************************

-Нарещі ти прийшов!-почала з радості кричати тітка.

Я зразу прокинулась. Невже це Він? Відкривши двері я спустилась по сходах. На порозі стояв Він. Тарас. Він глянув на мене своїми темними очима, а я на нього. Потім тітка почала його обнімати, і цілувати. Мені було цікаво, куди це він пропав на 3 дня? Гадки немаю! Вже я підійшла до нього. Він обняв мене так сильно, що я відчула як мої кісточки почали тріскатись.

-Годі, годі! Ти мене зараз задушиш,-він з усмішкою на лиці відпустив мене.

-Владо мені мама все розказала. Де ти була? Чому йшла в ліс?

-В газетах вже написали, що я жива. Я злякалася і втекла.

-Чому не зачекала мене? Ох! Владо, Владо.

-Головне я жива. Ходімо на кухню, а то я вже зголодніла,-ми пішла.

Тітка давно приготувала якусь смакоту. Ми по снідали, і я піднялася в кімнату. Відкривши двері, я пішла в душ. Теплі струмені води текли по моєму тілу. Все що я хотіла це - насолодитися теплою водою яка лилася по всьому тілі. Потім я вийшла з душу. Накинувши на себе рушник, я пішла до шафи. Не дійшовши до нього, я почула як двері в мою кімнату відкриваються. Зайшов Тарас. Він був здивованим мене побачити майже голу. Я зразу обернулася до нього спиною.

-Чого тобі?

-Ем... А точно! Владо мама вирішила щоб я з тобою поїхав в іншу країну.

-Що?-обернулася до нього.

-Ем, ну так. Якщо тебе шукають то ти маєш поїхати зі мною.