Частина 11

668 36 6
                                    

POV Лола

*Вечірка*

Отже, гості почали прибувати і всі дарували мені подарунки. І їх було чимало. І ось заходить Іван... Я стояла біля входу, щоб із усіма привітатися.

- Привіт, вітаю тебе - сказав Ваня і обійняв мене і вручив подарунок це було намисто (воно неймовірне) після чого прошепотів на вухо - Через 10 хв у твоїй кімнаті

Ось намисто:

- Дякую, звісно - промовила я

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

- Дякую, звісно - промовила я. Хм...що це йому потрібно

Ваня пішов, а до мене підбіг Олексій і поцілував мене.

- Сонечко, з днем народження - привітав мене він і вручив подарунок це були троянди і браслет.

- Дякую - я поцілувала його в вуста і ми пішли до вітальні

Деякі танцювали, інші грали в різні ігри, Даня цілувався з Ірою, але я знала, що зараз маю бігти на гору, але Олексій...

- Льош, мені потрібно в кімнату, я скоро буду - сказала я і побігла до себе. Там мене чекав Іван

- Ну і, що ти хотів? - одразу запитала я

- Ти сьогодні неймовірна...- замріяно промовив він

- Дякую - сухо сказала я

- Я хотів сказати, що люблю тебе і досі хочу бути твоїм хлопцем

- Вань, ти знаєш, що це не можливо. Я маю хлопця

- Але ж ти його не любиш!

- Хто тобі це сказав? - запитала я і сіла поряд із ним на ліжко

- Ніхто, я сам так вирішив. Лол, ну будь ласка давай почнемо все з початку. Льоша не такий, як здається!

- Вань, я все сказала. Ти ще щось хотів?

- Можна останнє прохання

- Ну

- Поцілуй мене

- Ні - я встала і пішов до низу. Чесно, я дуже хотіла поцілувати його, знову опинитися в його теплих обіймах, але він завдав мені багато болю, тому ні. Та й тим паче в мене є Олексій.

✯Кохання без меж✯Where stories live. Discover now