Вранці я прокинулася від сонячних променів. На годиннику було 7:00 тому я швидко встала, зробила всі водні процедури. Заглянувши в шафу я побачила її повну нового одягу, тому одягнувшись пішла снідати.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
За столом уже сидів тато та читав ранкову газету. -Доброго ранку, татусю! - привітавшись я сіла за стіл. Тато відклав свою газету і ми стали снідати. - Доброго ранку, донечко, ти пам'ятаєш, що тобі сьогодні іти до університету? - Звичайно пам'ятаю.І ще звідки стільки нових речей у мої шафі. - посміхнулась я. - Це один з найкращих університетів Сеулу, тому старайся навчатися на відміно. І одягатися ти також повинна на відміно, тому місіс Ю прикупила тобі трохи обновок за потреби ти і сама можеш купувати, що потрібно. А після сніданку Лі відвезе тебе, потім забере додому. - Татусю, я не хочу привертати до себе увагу, тому будь ласка можна я як усі звичайні студенти буду їздити на автобусі чи метро. - Доню а..але ти незвичайна студентка - здивовано на мене глянув батько. - Так, тату, через це я і хочу стати простою студенткою. - Але чому? - Тату, ти є багатою людиною Кореї коли всі дізнаються, що я твоя донька то будуть зі мною дружити лише заради твоїх грошей та багатства. - понурив голову проговорила я. - а я хочу знайти справжніх та вірних друзів. - Добре донечко але якщо що телефонуй мені або Лі - суворо відповів він. - Добре татусю я по біжу бо запізнюся. - Зачекай, ось. - протяг він мені банківську карту. - Це твоя карта, там грошей вистачить на що забажаєш, але якщо буде мало телефонуй. - Тату, не потрібно. - Потрібно, бери. - Дякую - обійнявши тата я побігла. *** Приїхавши до потрібного місця Мисо побачила шикарний університет.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
