Чи може демон, бути всередині ангелом?

Глава 1

"Чи можливо втікти від минулого? Чи дійсно нічого не повертається? І чи правильні рішення ми приймаємо?..."

Сонячні промені б'ють мені в обличчя. А я прокидаюся від сміху та крику свого синочка.
- Мамо, плокидайся, сьогодні в тебе важліво зустліч.
- Встаю моє сонечко- я встала і стала лоскотати свого синочка.- ходімо снідати,  бабуся Ван нас вже напевне чекає.
- Ходімо, мамо.- побіг попереду хлопчик а я за ним.

Я доречі я Мин Джію, мені 22 роки і я молода мама для свого синочка Ким Субіна. Я звичайна дівчина невисокого росту з гарною фігурою та формами, мою не довге русяве волосся та світлу шкіру. Моєму синочку Субіну 3 рочки. Він дуже веселий та енергійний. Я живу в Сеулі в маленькій квартирі з синочком та бабусею Ван. Сьогодні в мене важлива зустріч я іду на співбесіду в одному з найкращих компаній Кореї на посаду секретаря. І для мене це можливо останній кращий варіант. Чому? А тому що ніхто не хоче брати на роботу матір одиночку.

- Доброго ранку Джію, привіт мій солоденький - взяла на ручки Субіна бабуся Ван.
- Доброго ранку- я посміхнулася і сіла за стіл- бабусю Ван, ви б не могли сьогодні завести Субіна в садочок?
- Так бабусю, заведить мене будь ласка- поглянув Субін- у мами согодні дужє важліва зустіч- сказав Субін- а ми засміялися.
- Звичайно заведу свого хлопчика- посміхнулася бабуся.
- Дякую вам, я побігла бо це далеко тому не хочу запізнитися- встала я зі столу.
Я зробила всі водні процедури одяглася і побігла у вітальню.

- Бувай сонечко- поцілувала я Субіна в лоб- мама тебе дуже сильно любить.
- Бувай мама, удачі тобі на лоботі- обійняв мене син а я побігла взуватися.
- Бувайте і дякую бабуся Ван.- я взялася і побігла на автобусну зупинку та сіла на потрібний автобус.
На годиннику вже 8:30 і через півгодини мені вже потрібно бути в компанії. А в 11:00 у мене робота в кафе до 20:00 а потім підроботка в нічному клубі десь до 2:00-3:30 це залежить від клієнтів.
В 7: 00 я маю бути на підроботка в магазині квітів, але я попросила свого старого друга мене підмінити. Бабуся Ван не знає що я так працюю але я змушена так працювати заради сина, я ніколи не відмовляю йому нів чому. Я можу не купити собі нічого але обов'язково куплю йому. Бабуся Ван нам не рідна. Так вона дуже добра і щира, завжди допоможе і я її люблю як рідну і дуже вдячна їй за все. 
Моє справжні ім'я Сон Ханиль. Але обставини зробила так що мені прийшлося стати Мин Джію. Коли я завагітніла мені було 18 років я була невисокою дівчиною з каре і неідеальною фігурою та жила в Тегу. Це було не завершення 1 корсу навчання. Він був на 2 роки старший за мене, весокий, красивий шатен, за ним бігали майже всі дівчата з університету але я кохала його до без тями. Тоді було вечірка на честь його переїзду на навчання за кордон. Тоді вперше за довгий час ми і познайомилися. Він запропонував прогулятися містом і я погодилася. В той вечір ми веселилися і зробила те що ніколи не наважувалася. Я набила собі татуювання.

Він дав мені надію у себе повірити і втуж ніч я відала найцінніше що в мене було. Мою невинність. На наступний ранок коли я прокинулася його вже не було тому я пішла, а потім дізналася, що він поїхав.
Через деякий час я дізналася, що вагітна і не знала що мені робити. Моя мама ніколи мене не любила тому що я була не запланованою і ще під час вагітності хотіла мене позбутися але мій тато не дозволив цього. Вона ніколи не любила мого тата який був для мене центром всесвіту. Але коли мені виповнилося 15 мій тато загинув, у нього було хворе серце. А мама відразу привела в будинок вітчима.
Коли я сказала мами про вагітність вона відразу мене вдарила по обличчю і разом з вітчимом настоювали на переривані цієї вагітності але я не погодилася тому зібравши речі та документи я поїхала до старшої сестри по мами в Сеул.
Але вона не була радісна мене бачили і відразу вигнала зі своєї квартири. Я сиділа на автобусній зупинці і плакала коли до мене підійшла жіночка 55 років.
- Дівчино з вами все добре?
- Так, так- заплакано відповіла я.
- А чому ж ви тоді плачете?
Вона сіла до мене а я їй все розповіла про вагітність і про сім'ю і те що думаю зробити аборт. Тобі вона відразу мене відмовила і запропонувала жити разом з нею. Як потім вияснилося в молодості вона була дуже сильно закохана в свого чоловіка і заради нього зробила аборт після чого більш не може мати дітей. Згодом чоловік кинув її і пішов до іншої жінки а вона так і лишилася в самотності. Тоді я точно вирішила народжувати а бабуся переконала мене закінчити університет за факультетом фінансова справа та змінити життя. Згодом я змінила кардинально своє життя я змінила ім'я та і сама змінилася за цей час я схудла та в мене з'явилися більші форми. Та оскільки моя мама українка а тато кореєць то я незвичайна. 
Тому я дуже вдячна бабусі Ван, і через це стараюся їй з усім допомагати.
Тому ось я стою перед високою скляною будівлею як раптом мене хтось пхає і я падаю на холодний бетон.
- Ей ти не можеш обережніше!!!- крикнула я і поглянула на хлопця я кий повернувся до мене.
- Це ти до мене?- запитав він а я піднялася.
- А до кого ще, ти б не міг вибачитися?
- Я не збираюся перед такими як ти вибачатися- тикнув він у мене пальцем і розвернувся.
-Хамло
- Дорогенька моя - повернувся він до мене- коли ти дізнаєшся хто я то і сама будеш благали вибачення - посміхнувся він і пішов.
Якщо чесно у мене був жахливий характер і постояти за себе я могла. Якщо я не вина то якою б не була сетуація, я не збираюся уніжатися перед кимось.
І ось я заходжу в кабінет і бачу перед собою....